Жанна Дюбарі, або мадам дю Баррі, увійшла в історію як остання офіційна фаворитка французького короля Людовика XV. Народжена в бідності під іменем Марі Жанна Бекю, вона змогла піднятися до вершин Версаля завдяки красі, розуму й неймовірній життєвій силі. Її історія — це стрімкий злет із низів суспільства до королівських покоїв і трагічний кінець на гільйотині під час Французької революції.
Жанна народилася 19 серпня 1743 року у Вокулері (Лотарингія). Мати працювала швачкою, батька офіційно не визнали. Дівчина рано опинилася в Парижі, де спочатку шила капелюшки, а згодом стала відомою куртизанкою під ім’ям Ланж. Саме тоді її помітив граф Жан дю Баррі, який вирішив використати красу молодої жінки для власних амбіцій.
Щоб представити Жанну королю, граф влаштував фіктивний шлюб зі своїм братом Гійомом. Так Марі Жанна Бекю стала графинею дю Баррі. У 1769 році вона офіційно з’явилася при дворі й незабаром зайняла місце головної фаворитки Людовика XV.
Шлях від модистки до королівської коханки
Паризьке життя Жанни було бурхливим. Вона швидко навчилася мистецтву спокуси й світської розмови. Сучасники відзначали її природну грацію, світле волосся, виразні очі й особливу жвавість характеру, яка різко відрізнялася від манер аристократок. Король, уже літній і втомлений від інтриг двору, побачив у ній свіжість і щирість.
Людовик XV оточив фаворитку розкішшю. Їй призначили величезне утримання, подарували маєток Лувесьєн неподалік Версаля, де вона створила один із найвишуканіших інтер’єрів епохи. Жанна любила мистецтво, замовляла картини, меблі й коштовності. Саме для неї ювеліри Бемер і Бассанж створили знамените діамантове намисто, яке згодом стало причиною гучного скандалу вже за Марії Антуанетти.
На відміну від попередніх фавориток, зокрема маркізи де Помпадур, Жанна майже не втручалася у велику політику. Вона підтримувала окремих міністрів, зокрема герцога д’Егійона, але основним її заняттям залишалося розважати короля й насолоджуватися життям.
Життя при дворі та ставлення суспільства
Поява Жанни у Версалі викликала справжній скандал. Аристократія зневажала її за низьке походження. Принцеси королівської крові відмовлялися з нею розмовляти, а придворні пліткували за спиною. Народ теж не любив нову фаворитку, бачачи в ній символ марнотратства й морального занепаду монархії.
Попри ворожість, Жанна трималася з гідністю. Вона вміла розсмішити короля, організовувала свята й підтримувала атмосферу легкості в його останні роки. Людовик XV був щиро прив’язаний до неї. Коли він захворів на віспу у травні 1774 року, Жанна доглядала його до останнього. Після смерті короля нову владу — Людовика XVI та Марію Антуанетту — вона більше не цікавила.
Новий король наказав вислати колишню фаворитку з двору. Жанну відправили до монастиря, але згодом дозволили жити у власному маєтку. Вона продовжувала вести розкішне життя, приймала гостей і витрачала гроші з тією ж легкістю, що й раніше.
Революція і трагічний фінал
Французька революція зруйнувала світ, у якому Жанна почувалася як риба у воді. У 1793 році її звинуватили в допомозі емігрантам і зв’язках із ворогами республіки. Суд був швидким і немилосердним. 8 грудня 1793 року п’ятдесятирічну Жанну дю Баррі гільйотинували в Парижі.
Перед стратою вона поводилася зовсім не так, як більшість засуджених аристократів. Жанна плакала, благала й кілька разів просила ката: «Ще хвилинку, пане кате!» Ці слова стали легендарними. Катом того дня був Анрі Сансон — людина, з якою Жанна нібито була знайома ще в молодості.
Тіло колишньої королівської фаворитки поховали в спільній могилі на цвинтарі Мадлен разом з іншими жертвами терору.
Цікаві факти про Жанну Дюбарі
Життя цієї жінки обросло легендами й маловідомими деталями, які роблять її історію ще яскравішою.
- Фальшиве дворянство. Щоб представити Жанну королю, спеціально вигадали родовід, який нібито пов’язував її з Жанною д’Арк.
- Намисто королеви. Діамантове кольє, замовлене для Дюбарі, так і не потрапило до неї. Після смерті Людовика XV воно стало причиною знаменитої «справи намиста», що дискредитувала Марію Антуанетту.
- Останні слова. Фраза «Encore un moment, monsieur le bourreau» увійшла в історію як символ страху звичайної людини перед смертю.
- Кінематограф. У 2023 році режисерка Майвенн зняла фільм «Жанна Дюбаррі», де сама зіграла головну роль, а Джонні Депп — Людовика XV.
- Мемуари. Існують так звані «Мемуари мадам дю Баррі», але історики вважають їх пізнішою містифікацією.
Ці деталі показують, наскільки яскравою й суперечливою фігурою була остання фаворитка Старого режиму.
Спадщина Жанни Дюбарі
Образ мадам дю Баррі назавжди залишився в європейській культурі. Її вважали і символом розбещеності монархії, і жінкою, яка зуміла підкорити долю силою характеру. Про неї писали романи, ставили опери й знімали фільми. Кожне нове покоління по-своєму інтерпретує її історію — то як історію кохання, то як попередження про крихкість влади й краси.
У XXI столітті інтерес до Жанни спалахнув наново завдяки фільму Майвенн. Сучасні глядачі бачать у ній не лише куртизанку, а жінку, яка відмовилася приймати нав’язані суспільством межі й заплатила за це найвищу ціну.
Жанна Дюбарі прожила лише п’ятдесят років, але встигла стати легендою ще за життя. Її шлях від швачки до королівської фаворитки й від розкоші Версаля до ешафоту Революції залишається однією з найдраматичніших історій XVIII століття. Краса, амбіції, любов і смерть сплелися в цій долі в тугий вузол, який досі не розплутали історики й митці.