«Відійдіть убік і чекайте». Такі слова російські прикордонники часто кажуть жителям окупованого Криму на паспортному контролі в аеропорту Сочі. Для частини жінок це очікування завершується арештом, катуваннями і роками ув’язнення. Вони так і не дістаються пунктів призначення.
Правозахисники фіксують повторювану схему. Спочатку адміністративний арешт з надуманих підстав. Потім фактичне зникнення і звинувачення у державній зраді.
Три схожі історії в одному аеропорту
Кримчанка Вікторія Сергеєва прилетіла до Сочі з Туреччини в серпні 2025 року. Вона поверталася до Бахчисарайського району. На контролі від неї вимагали український документ. З’ясували, що все літо вона була на вільній території України.
Силовики забрали телефон. Знайшли застосунки українських банків. Змусили їх розблокувати і переглянули перекази. Співробітники ФСБ вирішили, що там були донати на українську армію. Вікторію відправили на 13 діб арешту «за непокору» вимогам надати паспорт.
За даними джерела, згодом її кілька разів піддавали «карусельним арештам». Новий протокол складали одразу після відбуття попереднього. У цей час вона підписувала папери. Силовики погрожували розправою над її дітьми. Потім без суду Сергеєву етапували до СІЗО Борисоглібська у Воронезькій області.
Там її утримували в жорстоких умовах і повній ізоляції п’ять місяців. На початку 2026 року висунули обвинувачення у державній зраді. Отримавши офіційний статус, вона заявила, що зізнання давала під тиском, і відмовилася від свідчень.
Це не змінило її долю. Суддя Верховного суду окупованого Криму Віктор Зіньков засудив її до 15 років позбавлення волі. Джерело зазначило, що Зіньков має репутацію заангажованого судді. Він неодноразово сприяв ФСБ у політично мотивованих справах. Зокрема ігнорував заяви про викрадення і катування у справі Нарімана Джеляла та братів Ахтемових.
Схожа історія сталася з Діаною Гаврилюк. Восени 2025 року вона прилетіла до Сочі, щоб дістатися Криму і відвідати помираючу тітку. Чоловік розповів джерелу, що увагу міг привернути новий закордонний паспорт, замовлений у Дубліні. Сім’я жила там з 2022 року.
Далі схема була майже тією самою. Арешт за «непокору». Катування. Статус інкомунікадо в СІЗО Борисоглібська. Потім етапування до Краснодара і обвинувачення у державній зраді за нібито донати на українську армію. На 10 днів Діану вивозили на невизнану територію Абхазії і тримали в секретній тюрмі ФСБ.
Чоловік повідомив, що в Борисоглібську її били по голові під час допитів. Розійшлися шви після нещодавньої операції. Адміністрація ізолятора не надала медичної допомоги.
Ще один випадок описало джерело. Подружжя Наталя та Юрій А. переїхали до Краснодара з Херсона після відступу російської армії в листопаді 2022 року. Влітку 2025 року жінка поїхала провідати бабусю в Херсоні. Бабуся чекала на операцію. Наталя їхала з українським паспортом через кордон України.
На зворотному шляху її затримали в сочинському аеропорту. Пізно ввечері вона зателефонувала чоловікові з чужого номера. Повідомила, що прикордонники забрали телефон і банківські картки. Її «просили зізнатися в тому, чого вона не робила». Після цього Наталя зникла.
Її заарештували за непокору вимогам військовослужбовця. Після адмінарешту жінку забрали співробітники ФСБ. У ФСБ заявили, що не затримували її. Кримінальну справу про викрадення порушувати відмовилися. Прокуратура також не вбачила порушення. Місцеві поліцейські порадили чоловікові «не лізти в цю справу».
Три історії сталися в одному аеропорту в один період. Усі жінки побували в Україні. Перебіг переслідування схожий. На думку правозахисників, це не випадковості, а загальний алгоритм. Спочатку адміністративний арешт. Потім повноцінне викрадення.
«Це класичний прийом, який ми часто фіксуємо щодо викрадених. Наприклад, так було з Лерою Джеміловою, яку вивезли з Джанкойського ІТТ співробітники ФСБ, а потім дев’ять місяців заперечували свою причетність до її затримання. Коли настав час, вони заявили, що ось тільки зараз її затримали й висунули обвинувачення в держзраді. Увесь час до цього її утримували інкомунікадо в місцевому СІЗО. І таких випадків на сьогодні десятки», — прокоментували в джерелі, яке документує насильницькі зникнення в окупованому Криму.