Набір карт – одна з основних складових професійного CS:GO. Всього в пулі присутні сім карт, які складають основу кожного матчу. Зазвичай матчі проводяться у форматі BO3, тому команди мають можливість обрати карту перед початком, на якій відбудеться зустріч.
Проте не всі команди володіють усіма картами. Часто бувають випадки, коли у команди є 3-4 сильні карти, тоді як інші потребують додаткової роботи. Кожна карта має свої особливості, що дозволяє створювати унікальні та гнучкі тактики.
Однак, це не знімає обов’язку кожній команді пройти процедуру вибору карт перед матчем. По-перше, варто більш детально ознайомитися зі структурою карт і зрозуміти, що саме робить кожну карту унікальною.
Як влаштовані карти?
Для початку розповімо трохи про те, як влаштований дизайн карт. Dust 2 – одна з найвідоміших карт взагалі. Популярність цієї карти пояснюється простотою, оскільки розробники змогли знайти формулу, яка є актуальною протягом 20 років. Цікаво, що окремі елементи карти змінювалися від гри до гри, але загальне планування залишилося незмінним.
Величезний об’єм мапи, її схеми, виходів, таймінгів і можливість рухатися вісімкою і знаходити ворогів – все це робить карту унікальною. Dust 2 – приклад простоти. В основі розмітки карти лежать три головні шляхи, якими гравці переміщуються – шлях до пленту A, середина і шлях до пленту B. Це головні шляхи, де відбуваються зіткнення між командами.
Розмітку карти називають “конюшиною”. Це через те, що основні шляхи карти утворюють чотири квадрати, які віддалено нагадують вигляд конюшини.
Інший поширений тип карти – “трикутник”. Вони справжнім трикутником виглядають віддалено, але назва добре пояснює їх основну ідею. Три головні шляхи об’єднані спільним контуром. Найвідоміші карти, побудовані у формі трикутника, це Inferno і Cobblestone.
Кажуть, що “конюшина” не тільки простіша, а й менш змінна, оскільки схема карти базується на звичайній симетрії шляхів. “Трикутник” здається простішим на перший погляд, але його набагато важче збалансувати. Грати на таких картах також складніше. Перш за все, такі карти надають більше простору для тактичних дій.
Існує третій тип карт, який відрізняється від усіх інших своєю унікальною геометрією. Мова йде про Nuke і Vertigo, які мають не тільки відмінні стилістичні особливості, але й вертикальне зонування. Ці карти накладаються одна на одну, збільшуючи обсяг і радіус для руху.
Як команди обирають карти?
Перш за все, нам слід знати положення команд у рейтингу. Наприклад, у матчі між ТОП-10 і ТОП-20 HLTV перевага першого вибору належатиме команді, що має нижчий рейтинг. Проте є винятки, оскільки деякі турнірні організатори використовують свою власну систему рейтингу, в якій ТОП-20 HLTV може бути навіть вище за ТОП-10.
По-друге, вплив механіки турніру. Команда, що досягла фіналу турніру з нижньої сітки, матиме перевагу першого вибору, оскільки на папері вона вважається аутсайдером у зустрічі.
У кінцевому рахунку все зводиться до єдиного алгоритму визначення розташування команд, який визначатиме, яка команда почне матч на своїй сильній карті.
Важливо врахувати, що в різні періоди у CS:GO був різний набір карт. Наприклад, кілька років тому в пулі були картки, такі як Cache і Cobblestone, тоді як Vertigo відсутній. Зміни в пулі карт – прерогатива розробників, які намагаються збалансувати вже наявні карти.
Однак не завжди вдається досягти правильного балансу для обох сторін, що призводить до того, що деякі карти нахилені на користь однієї з команд. Саме тому варто уважно розглядати всі наявні карти, щоб зрозуміти, як вибір сторони впливає на ймовірність перемоги команди.
Розробники ніколи не зупиняються, оскільки розуміють, що досягти ідеального балансу неможливо. Тому Valve намагається вдосконалювати деякі аспекти і вносити зміни до локацій. Це безпосередньо впливає на шанси команди перемагати.
Важливо: для оцінки поточного стану сцени статистика наведена за минулий сезон 2020 року. Це має певний сенс, оскільки саме в минулому році відбулося найбільше турнірів онлайн.
Dust 2
Dust 2 – одна з найпопулярніших карт в змагальному матчмейкінгу. Проте на професійній сцені вона не є найбільш популярною (4 місце). Ймовірно, це пояснюється зміщенням балансу на користь атаки, яка, за статистикою, має 52,2% успішності. Таким чином, команда, яка починає матч на атакі, має дещо більше шансів на перемогу. Хоча перевага 2,2% може здаватися незначною, на масштабах вибірки це є важлива різниця, що змушує розробників розглядати необхідність змін на карті.
Тим не менш, коли мова йде про пістолетні раунди, спостерігається перевага вже на боці захисту, яка, згідно зі статистикою, виграє 53,1% стартових раундів.
У загальному, видно явну нахилений на бік атакуючої сторони, тому якщо сильна команда отримує такий пік, можна з впевненістю говорити про її можливу перемогу в цьому матчі.
Mirage
Міраж – найпопулярніша карта на професійній сцені, присутня в пулі з моменту виходу оригінальної CS:GO. За своєю геометрією карта дуже схожа на Dust 2, але тут перевага спостерігається на користь захисту, який, згідно зі статистичними даними, становить 51,7%. Ймовірність виграшу перших раундів також однакова для гравців захисту, що свідчить про те, наскільки вибір позицій полегшує оборону одного з плентів.
Inferno
Інферно – друга за популярністю карта професійної сцени кілька років тому пройшла переробку. П’ять-шість років тому вона суттєво нахилилася у бік захисту, який здобував близько 56% раундів. Це послужило причиною для змін, що не тільки покращили візуальний вигляд карти, але й розширили окремі її частини, що дало змогу збалансувати Інферно.
Зараз на карті спостерігається перевага гравців атаки, які складають 51,5%. Цікаво, що перші раунди з ймовірністю 54,6% також переходять у впевненість атакуючих.
Nuke
Nuke – одна з найбільш незбалансованих карт. Навіть без спеціального зброї оком помітно, що на боці захисту є суттєва перевага у матчах. Ось і статистика свідчить про те, що захист здобуває 53,7% раундів.
Цікаво, що карта кілька разів відредаговувалася, але розробникам так і не вдалося досягти бажаного балансу. Ймовірно, основною причиною є геометрія карти. Адже Nuke – та сама карта, де гравцям доводиться боротися не лише з противниками, а й з вертикальним розподілом зон.
Train
Train – найнезбалансованіша карта, якій досі приділяється надмірна увага. Не можна сказати, що Train – вертикальна карта. Проте вузькі вулички надають гравцям, що обороняються, велику перевагу під час перестрілок.
Згідно зі статистикою, оборона виграє 54,1% раундів на цій карті. Водночас оборона перемагає в 56,1% стартових раундів.
Overpass
Overpass – одна з менш популярних карт у професійній сцені. Ймовірно, час карті минув кілька років тому, але розробники не поспішають вносити зміни до Overpass. Ця карта з’явилася в CS:GO і багатьом гравцям довелося звикати до її геометрії та позиціонування з нуля.
Проте, карта все ж вважається досить збалансованою. Наприклад, захист забирає 52,0% раундів. Проте, це не змінює факту, що з часом карта стає менш популярною.
Vertigo
Це наймолодша карта серед усіх існуючих. При цьому Vertigo має найменший попит серед команд, які в неї грають. Цікаво, але статистика свідчить про те, що на карті перевага на боці атакуючих гравців, які забирають 52,7%. Ці числа досить цікаві, враховуючи геометрію самої карти.
Як бачимо, обрана сторона може мати велике значення з точки зору того, як виступить певна команда у конкретному матчі. Баланс – це дуже тонка справа. І часто команда, яка розпочинає в атаці на карті Train, може набрати більше раундів, забезпечуючи собі комфортну гру після зміни сторін. Однак, не можна не враховувати статистику, оскільки при великій вибірці цифри є досить показовими.