Т-90М «Прорив» (індекс Об’єкт 188М, програма «Прорив-3») — найглибша серійна модернізація російського основного бойового танка сімейства Т-90. Машина зберігає класичну компоновку з екіпажем із трьох осіб і карусельним автоматом заряджання, але отримує нову зварну башту, динамічний захист «Релікт», цифрову систему управління вогнем «Калина» та дизель В-92С2Ф потужністю 1130 к.с.
Для початківця це означає просте правило: Т-90М — не окремий «танк нового покоління» на кшталт Т-14, а глибоко перероблений Т-90А на шасі лінії Т-72. Для досвідченого читача важливіші нюанси: яка саме гармата стоїть у серії, де лежить боєкомплект, чому швидкість заднього ходу лишається близько 5 км/год і як ці рішення проявилися в боях 2022–2026 років.
Бойова маса зазвичай становить близько 48 т (у джерелах трапляється діапазон 46,5–51 т залежно від комплекту захисту). Швидкість по шосе — до 60–70 км/год, запас ходу — близько 550 км. Основне озброєння серійних машин — 125-мм гладкоствольна гармата 2А46М-5, а не 2А82-1М з Т-14, хоча окремі публікації плутають ці індекси.
Від шасі Т-72Б до бойового модуля «Прорив-3»
Родовід Т-90М починається не з «чистого аркуша», а з Т-72Б. У 1992 році на озброєння надійшов Т-90 — фактично Т-72Б із оновленою електронікою, динамічним захистом «Контакт-5» і системою оптико-електронного протидії. Далі з’явився Т-90А зі зварною баштою й тепловізором. Експортний Т-90МС, показаний у 2011 році, уже містив більшість рішень, які пізніше стали основою російської серії.
Програма «Прорив-2» дала Т-90АМ і Т-90МС. «Прорив-3» зібрав вдалі вузли цих машин і адаптував їх під вимоги російських військ: нову башту з кормовою нішею для частини боєприпасів, модульний «Релікт», форсований двигун і цифрову СУО. Перші машини передали військам навесні 2020 року, зокрема в частини 2-ї гвардійської Таманської дивізії. Офіційне прийняття на озброєння датують 2020–2021 роками.
Важливо не змішувати індекси. Т-90МС — експортний варіант лінії «Прорив». Т-90М — внутрішній серійний стандарт. Зовні вони близькі, але радіостанції, система управління тактичної ланки та окремі прицільні комплекти можуть відрізнятися. Нові танки будує «Уралвагонзавод»; частину парку отримали шляхом модернізації наявних Т-90А, частину — як машини нової збірки.
Контракти 2017–2019 років передбачали понад 160 машин у суміші «нові плюс модернізовані». Пізніше виробництво розширили: оцінки річного випуску в середині 2020-х коливаються від понад сотні до кількох сотень одиниць, якщо рахувати разом нову збірку й доведення старих корпусів. Точної відкритої статистики заводу немає, тому будь-яка кругла цифра «тисяча на рік» потребує окремої перевірки.
Як саме працює захист: «Релікт», композит і сліпі зони
Лобова проєкція Т-90М — багатошаровий «сендвіч»: сталеві плити, композитні вставки підвищеної твердості й навісний динамічний захист третього покоління «Релікт» з елементами 4С23. На відміну від «Контакт-5», «Релікт» використовує схему з рухомими пластинами, розраховану і на кумулятивний струмінь, і на часткове зниження ефективності підкаліберного стрижня. За оцінками розробника (НДІ сталі), комплекс зменшує дію кумулятивних боєприпасів приблизно вдвічі й кінетичних — орієнтовно в 1,6 раза. Це лабораторні й стендові показники, а не гарантія на полі бою.
Відкриті оцінки еквівалентної товщини лоба башти з «Реліктом» часто зводять до орієнтира близько 1100–1200 мм проти БПС і до 1900 мм проти кумулятиву. Цифри в різних довідниках розходяться: українська Вікіпедія дає скромніші значення для самої броні без повного додавання ДЗ, російська — вищі. Практичний висновок один: лоб сильніший за борти й дах, а дах і корма залишаються відносно слабкими навіть після модернізації.
Динамічний захист працює лише там, де стоїть блок, і лише якщо кут удару та тип боєприпасу збігаються з розрахунковим сценарієм. Проміжки між касетами, оптика, решітки повітрозабірників і люки — окремі «вікна» в захисті.
У башті частину боєкомплекту винесли в кормову нішу. Це зменшує, але не скасовує головний конструктивний ризик радянської схеми: 22 постріли в каруселі автомата заряджання лишаються під підлогою бойового відділення. Влучання в борт чи днище з детонацією цієї каруселі й надалі зриває башту. Внутрішнє протиосколкове облицювання замінило старий антинейтронний надбій на вогнестійкий матеріал типу кевлару; систему пожежогасіння посилили. Це підвищує шанс екіпажу при осколках і локальній пожежі, але не компенсує детонацію основного боєкомплекту.
Активний захист «Арена-М» у технічних описах фігурує як запланований або опційний. На частині машин з 2024 року фіксували пускові установки hard-kill, на інших партіях 2025–2026 років їх не було видно. Soft-kill елементи спадщини «Штори» часто залишають без характерних «червоних очей»-прожекторів. Проти дронів екіпажі масово ставлять кустарні «мангали», сітки, РЕБ-станції на даху клітки й додаткові екрани — це вже польова еволюція, а не заводський стандарт 2017 року.
Гармата, «Калина» і режим hunter-killer
Серійний Т-90М несе 125-мм 2А46М-5 зі стволом 48 калібрів, хромованим каналом, ежектором і датчиком теплового вигину ствола. Розсіювання порівняно зі старішими 2А46М знижене орієнтовно на 15%. Гармата стабілізована в двох площинах і стріляє з ходу. Твердження, ніби на всіх «Проривах» стоїть 2А82-1М від Т-14, суперечить більшості технічних описів і логіці виробництва: 2А82 дорожча, інша за технологією і пріоритетно призначалася «Арматі».
Боєкомплект — близько 40 пострілів, з них 22 у автоматі заряджання. Новий АЗ розрахований на довші підкаліберні боєприпаси 3БМ59 і 3БМ60 «Свинець». Керовані ракети сімейства «Рефлекс-М» / «Інвар-М» дають дальність ураження бронецілей до 5 км при наведенні лазерним променем. Кумулятивні й осколково-фугасні постріли залишаються в номенклатурі; програмовані боєприпаси на кшталт «Тєльнік» згадують у розширених описах, але їхня масова наявність у лінійних підрозділах не підтверджена відкритими даними.
СУО «Калина» об’єднує багатоканальний приціл навідника «Сосна-У» (денний, тепловізійний, далекомірний канали й канал управління ракетою), панорамний приціл командира, балістичний обчислювач, датчики атмосфери й автомат супроводу цілі. Командир може шукати ціль незалежно від навідника й передавати захоплення — класичний режим hunter-killer. Чотири зовнішні камери дають майже круговий огляд секторами близько 95° кожна. На місці командира зберігаються й звичайні призми.
Додаткове озброєння: спарений 7,62-мм ПКТМ і дистанційно керована установка з 12,7-мм «Корд» (УДП Т05БВ-1). Командир може відстрілювати «Корд», не висовуючись з люка. Це помітний крок порівняно зі старими відкритими турелями Т-90, але кулемет не замінює ані зенітну ракету, ані окрему систему проти FPV.
Рухливість, якої немає в рекламних таблицях
Дизель В-92С2Ф (іноді вказують індекс В-92С2Ф2) — 12-циліндровий V-подібний багатопаливний агрегат об’ємом близько 38,9 л і потужністю 1130 к.с. Питома потужність при масі 48 т — приблизно 23,5 к.с./т. Це порівнянно з багатьма західними ОБТ, але досягається на легшій машині. Тиск на ґрунт близько 0,98 кг/см² допомагає на слабких ґрунтах, де 65–70-тонний танк швидше «сідає».
Трансмісія планетарна, сім передач уперед і одна назад, із гідрокеруванням і елементами автоматизації. Водій отримав штурвал замість важелів — для сімейства Т-72/Т-90 це справді нова ергономіка. Максимальна швидкість по шосе — до 70 км/год, по пересіченій місцевості — близько 50 км/год. Запас ходу без додаткових бочок — до 550 км.
Критичне обмеження схеми — одна передача заднього ходу. Т-90М відходить зі швидкістю приблизно 4,8–5 км/год. Після пострілу екіпаж часто змушений розвертати корпус, підставляючи борт, замість швидко сховатися за складку місцевості.
Порівняно з цим T-80БВМ завдяки газотурбінній логіці руху назад швидший, а Leopard 2 і M1 Abrams відходять на десятки кілометрів на годину. У міському бою й на вузькій лісопосадці ця різниця важливіша за максимальну швидкість по шосе. Підвіска лишається індивідуальною торсіонною з шістьма опорними котками на борт — перевірена, ремонтопридатна, але з обмеженим ходом порівняно з гідропневматикою новіших західних машин.
За моїм досвідом порівняння відкритих відео ходових випробувань протягом місяця розбору теми, глядач легко переоцінює «динаміку» Т-90М саме тому, що камера знімає розгін уперед на твердому покритті й майже ніколи — аварійний відхід назад під вогнем.
Порівняння з Т-90А, Т-72Б3М та західними ОБТ
Нижче — робоча таблиця для читання характеристик, а не для «рейтингу найкращого танка світу». Цифри зведені з відкритих технічних описів і довідників; маса й захист завжди залежать від конкретного комплекту.
| Параметр | Т-90М | Т-90А / Т-72Б3М | M1A2 / Leopard 2A6–A7 |
|---|---|---|---|
| Бойова маса | близько 48 т (до ~51 т) | близько 46–48 т | орієнтовно 62–70+ т |
| Екіпаж | 3, автомат заряджання | 3, автомат заряджання | 4, ручне заряджання |
| Гармата | 125 мм 2А46М-5 + ПТКР | 125 мм 2А46М-5, простіша СУО на Т-90А | 120 мм Rheinmetall, без пострілу ПТКР з ствола |
| Двигун | 1130 к.с., дизель | 1000–1130 к.с. залежно від модифікації | ~1500 к.с., турбіна або дизель |
| Задній хід | ~5 км/год | ~5 км/год | близько 30–40 км/год |
| Ізоляція боєкомплекту | часткова (ніша + карусель) | переважно карусель у бойовому відділенні | кормова ніша з вибивними панелями |
| Типовий захист даху від FPV | заводський слабкий, польові клітки | аналогічно | також доопрацьовується в умовах дронів |
Джерела даних таблиці: відкриті технічні картки довідників на кшталт Army Recognition та зведені статті енциклопедичного типу (uk.wikipedia.org / ru.wikipedia.org). Розбіжності в масі й еквіваленті броні в цих джерелах збережено як діапазон, а не як одну «істинну» цифру.
Легша маса Т-90М — перевага на слабких мостах і в багні, якщо машина справна й має паливо. Важчий Abrams виграє в енергії снаряда, ізоляції боєкомплекту й швидкості відходу. Т-72Б3М дешевший і численніший; Т-90М дає кращу башту, «Калину» й «Релікт», але ділить із «сімдесятдругою» ту саму логіку каруселі й заднього ходу.
Що показали бої 2022–2026 років
Перші втрати Т-90М зафіксували невдовзі після появи машин на фронті. Низький силует і сильний лоб не скасували типових сценаріїв ураження: борт, дах, корма, міна, артилерія, ПТКР і, дедалі частіше, FPV-дрон. Автомат заряджання під екіпажем знову дав серію кадрів із зірваною баштою — той самий ефект, що й на Т-72, лише на дорожчій платформі.
Візуально підтверджені втрати за проєктом Oryx у 2026 році вже перевищували 150 одиниць Т-90М, якщо рахувати знищені, пошкоджені, покинуті й захоплені машини разом. Окремі зведення навесні 2026-го називали близько 109 безповоротних (знищені плюс захоплені) на конкретну дату. Різниця пояснюється методологією: «знищено на фото» — не те саме, що «усі категорії втрат». Обидва підходи занижують реальну цифру, бо не кожна машина потрапляє на камеру.
У нашій практиці розбору відкритих відео ми стикалися з випадком, коли екіпаж Т-90М після влучання почав здавати назад і врізався в дерево: на швидкості пішохода танк не встиг вийти з прострілюваної ділянки, після чого машину добили дроном. Це не унікальний «феномен моделі», а прямий наслідок трансмісії й тактики роботи на відкритому фланзі без піхотного прикриття.
До 2025–2026 років застосування змінилось. Машини частіше йдуть із протидроновими екранами, станціями РЕБ і димовими гранатами. У вересні 2026 року з’явилися репортажі про рейд Т-90М із сітчастими екранами, під час якого одна машина нібито витримала десятки атак FPV на дистанції близько 12 км. Навіть якщо окремі кадри спресовані для пропаганди, сам факт показує зсув: танк виживає не завдяки «Релікту» на лобі, а завдяки шару решіток, глушіння й супроводу. Оптика при цьому все одно сліпне першою.
Орієнтовна вартість машини в відкритих оцінках — близько 3,5–4,5 млн доларів, або сотні мільйонів рублів за курсом конкретного року. Це дешевше за новітній Abrams чи Leopard 2A7, але дорожче за Т-72Б3М. Тому Т-90М логічніше розглядати як якісний костяк, а не як масовий витратний танк. Коли його кидають у лобовий штурм без розвідки БпЛА й без прикриття, економіка машини розходиться з тактикою.
Поширені міфи про Т-90М
Нижче — тези, які найчастіше повторюють у коротких оглядах, і чому вони ведуть читача вбік.
- «Це найкращий танк світу, бо так сказали офіційно». Рейтинг ОБТ не існує поза конкретним сценарієм. Т-90М сильний у масі, логістиці радянського парку й стрільбі ПТКР з ствола. Він слабший у виживанні екіпажу при пробитті боєукладки й у маневрі відходу.
- «На ньому стоїть гармата від „Армати“». У серії підтверджена 2А46М-5. 2А82-1М — інша гармата з іншою технологією ствола й боєприпасами «Вакуум». Плутанина народжується з рекламних текстів і ігор.
- «Релікт закриває танк з усіх боків». ДЗ модульний. Дах, жалюзі МТО, проміжки касет і оптичні головки лишаються вразливими. FPV і кумулятив згори б’ють туди, куди «Релікт» не ставили в 2017 році.
- «Три члени екіпажу — завжди перевага». Менше людей — легше комплектувати екіпаж і менший внутрішній об’єм. Водночас командир одночасно шукає цілі, керує машиною в бою й працює зі зв’язком. У західній четвірці заряджаючий ще й спостерігає ближню зону.
- «Якщо машина легша за Abrams, вона обов’язково мобільніша в бою». На шосе — так. Під вогнем вирішує задній хід, стан ходової, наявність саперів і те, чи не зняли бокові екрани «щоб не чіплялись».
Початківцю ці міфи шкодять тим, що підміняють пристрій машини слоганом. Досвідченому читачеві вони заважають порівняти конкретний вузол: стабілізатор, тепловізор, довжину БОПС, наявність панорами командира на конкретній машині партії 2020-го чи 2025-го року.
Чек-лист: як читати характеристики без самообману
Перед тим як робити висновок «Т-90М перевершує / не перевершує модель X», пройдіться пунктами. Кожен пункт закриває типову помилку коротких карток ТТХ.
- Перевірте індекс гармати: 2А46М-5 у серії, 2А82 — окрема історія.
- Розділіть броню лоба й броню даху. Лобовий еквівалент не захищає від удару згори.
- Подивіться, де лежать 22 постріли автомата заряджання. Ніша за баштою — лише частина боєкомплекту.
- Окремо запишіть швидкість назад, а не лише «до 70 км/год».
- Уточніть, чи є на фото панорама командира, «Арена-М», РЕБ і протидронова клітка. Заводський Т-90М 2020 року і машина 2026-го — різні комплекти.
- Не порівнюйте стендову пробивну здатність «Свинцю» з реальною наявністю цих пострілів у підрозділі.
- Втрати рахуйте за методологією: візуально підтверджені — нижня межа, не повний облік.
Якщо пункт 3 і пункт 4 випадають з огляду, текст майже напевно рекламний. Якщо автор не відрізняє Т-90М від Т-90А за баштою й «Реліктом», решті цифр теж не варто довіряти без перевірки.
Питання, які шукають частіше за сухі ТТХ
Чим Т-90М відрізняється від Т-90МС? Т-90МС — експортна гілка «Прориву», показана раніше. Т-90М — варіант для російських військ із власним комплектом зв’язку й управління. Зовнішньо близькі: нова башта, «Релікт», «Калина», двигун 1130 к.с. Відмінності сидять у радіо, ІУС і опціях замовника, а не в «зовсім іншій броні».
Скільки людей потрібно, щоб обслуговувати машину в полі? Екіпаж — троє. Але танк без техніка, евакуатора, підвезення 125-мм пострілів і діагностики електроніки «Калини» швидко стає нерухомою ціллю. Три людини воюють; парк живе логістикою.
Чи рятує кондиціонер і нова башта екіпаж улітку? Кліматична установка й більший внутрішній об’єм башти реально знижують втому. Це не броня. Втома навідника впливає на перший постріл, але не на стійкість каруселі до пробиття борту.
Коли цифри ТТХ можна читати самостійно, а коли потрібен фахівець? Самостійно варто звіряти масу, двигун, калібр, наявність ДЗ і тип СУО — це повторювані дані. До аналітика або першоджерела варто йти, коли йдеться про еквівалент броні в міліметрах, пробиття конкретного БОПС на 2 км під кутом 60° або про «невидимі» втрати без фото. Там починаються оцінки, а не паспорт заводу.
Що буде з платформою далі? Лінія розвитку очевидна навіть без закритих програм: більше захисту даху, штатний РЕБ, ширше впровадження КАЗ, ізоляція боєукладки. Поки карусель під екіпажем і одна передача назад лишаються, Т-90М залишається модернізованим танком радянської школи, а не новою архітектурою. Саме ця напруга між сильною баштою 2020-х і компоновкою 1970-х і є головним змістом машини для тих, хто читає далі за рекламний рядок «Прорив».