25 серпня у Львові Інститут національної пам’яті Польщі розпочав другий етап пошуку та ексгумації. Дослідники працюють на ділянці, де, за їхніми даними, поховані 100–120 вояків Війська польського. Ці солдати обороняли місто у вересні 1939 року від військ нацистської Німеччини.
Україна натомість не має жодного дозволу Польщі на подібні роботи. Йдеться про села Ласків і Сагринь на Холмщині. Там у роки війни польські підпільні формування вбили мирних українців.
Роботи у Львові йдуть за повного сприяння міста
Місце розкопок обгороджене. Зрізано дерева, підведено електрику. Підготовку виконала Львівська міська рада. На це витратили близько 170 тисяч гривень.
Євген Бойко, керуючий справами виконкому Львівської міськради, зазначив, що всі дозволи місцева влада видала польській стороні дуже швидко. Місто також забезпечило охорону.
«Львів, як на першому етапі робіт, так і другому, активно долучився до роботи експедиційних груп. Місто надало повне сприяння в організації процесу, йдеться про безпеку, охорону громадського порядку, підготовку території. Готували цю територію для ексгумації протягом двох останніх тижнів», — сказав Євген Бойко.
Міська рада оперативно визначила власника землі. Частина ділянки належить релігійній громаді, частина — місту. Це враховують у процедурі ексгумації.
Представники Інституту національної пам’яті Польщі підтвердили отримання всіх потрібних дозволів.
«На даний момент все на якомога найкращому рівні. Ми чудово знаємо процедури, які діють в Україні», — заявила Домініка Сєміньска, відповідальна за пошук і ексгумацію від польського інституту.
Роботи триватимуть до жовтня. Серед захисників Львова 1939 року були українці з Рівненщини, Волині та Галичини. Усі вони служили у Війську польському.
Любомир Горбач, керівник Товариства пошуку жертв війни «Памʼять», розповів про знахідки попереднього етапу. Виявлено жетони з українськими прізвищами. На них зазначено віросповідання — греко-католик або православний.
«Знайшли останки військовослужбовця Війська польського, який мав при собі дзеркальце, а зі зворотної сторони був портрет Івана Франка. Це є підтвердження, що українці разом із поляками, представниками інших національностей, стримували нацистську і комуністичну агресії», — сказав Любомир Горбач.
У 2015–2016 роках перепоховали близько 140 останків вояків, які загинули в обороні Львова. Після цього роботи зупинили до 2019 року через польсько-українські розбіжності.
Минулого року у Львові знайшли останки 34 воїнів Війська польського. Вони загинули в бою з німецькими солдатами. Їх перепоховали на військовому цвинтарі в Мостиськах Львівської області.
«Ми сподіваємося, що під час цих пошуково-ексгумаційних робіт знайдемо останки ще майже 120 військових і після цього проведемо ідентифікаційні роботи, здійснимо повторне перепоховання останків на цвинтарі у Мостиськах», — повідомила Домініка Сємінська.
Кожен знайдений фрагмент Інститут національної пам’яті Польщі передасть на ідентифікацію. Мета — встановити ДНК загиблого.
«Ми маємо ідентифікувати цих осіб і повернути їх з небуття», — наголосив Томаш Тшаска, представник польського інституту.
Україна чекає дозволу понад рік
Невідомо, коли українські фахівці зможуть почати роботи в селах Ласків і Сагринь. Вони розташовані в Грубешівському повіті Люблінського воєводства.
Посол України у Польщі Василь Боднар неодноразово заявляв, що дозволів немає. Питання розглядає двостороння робоча група. Україна, за його словами, систематично видає дозволи на прохання польської сторони.
Ситуація з Ласковом і Сагринем залишається невирішеною місяцями. Про це розповів Святослав Шеремета, керівник меморіально-пошукового центру «Доля». Центр має проводити пошук у Польщі. За його словами, польська сторона щоразу висуває нові бюрократичні вимоги.
«Ще торік ми скерували звернення, щоб провести пошукові дослідження у Ласкові на території українського православного кладовища. Працівники центру «Доля» нещодавно розчистили це місце від чагарників, кущів, дикорослих дерев. Фактично, підготували до пошукових робіт. Більше ніж рік очікуємо на дозвіл. Початок робіт Україна запланувала на вересень-жовтень. Бюрократична процедура у Польщі є надзвичайно складна», — сказав Святослав Шеремета.
Польська сторона досі не надала українцям повного і чіткого переліку кроків для отримання дозволу.
«Мені про це невідомо. Коли подаємо заяву на дозвіл, то щоразу виникають нові бюрократичні вимоги, які потрібно виконати. І виникає це тоді, коли Україна вже подала заявку. Тоді нові висувають вимоги і справа затягується ще і ще на місяці. Складається враження, що дуже забюрократизована чиновницька робота або це політика», — зазначив Святослав Шеремета.
В Україні місцева влада швидко вирішує питання підготовки території. У Польщі процес затягується.
«Для того, щоб отримали погодження для таких робіт, чекали 3,5 місяці. Але ж виконуємо законну процедуру, згідно з міждержавною угодою. У селі Ласків, де було відомо, що власником землі є Православна церква, з’ясовували це більше ніж місяць», — додав він.
У 2019 році відновили пошук і ексгумацію в Україні та Польщі. Роботи стосуються місць поховання жертв українсько-польського конфлікту ХХ століття та полеглих у Другій світовій війні.
У 2024 році створили спільну робочу групу з питань історичної пам’яті. Вона визначила плани робіт на території обох держав.
У 2026 році, згідно зі спільним документом, польська сторона продовжила роботи, розпочаті торік. Це місце колишнього села Пужники та Львів. Українська сторона мала працювати в селі Юречкова Підкарпатського воєводства.
Інститут національної пам’яті Польщі також провів пошук у селі Угли Рівненської області, у Гуті Пеняцькій на Львівщині, а також в Острівках і Волі Островецькій на Волині.
Український інститут національної пам’яті мав почати роботи в Ласкові та Сагрині. Через відсутність дозволів вони так і не стартували. Не продовжилися роботи й у Юречковій.
Деякі українські історики пов’язують затримку з характером подій у цих селах. 10 березня 1944 року на світанку польська Армія Крайова та Селянські батальйони вбили понад 600 українців. Серед жертв були літні люди та діти. Імена більшості відомі. Це була найбільша антиукраїнська акція того періоду.
Того ж дня в Ласкові, за оцінками дослідників, озброєні польські підпільники вбили від 250 до 300 українців. Серед них жінки й діти. Село повністю спалили.
Спільні пошукові роботи мали б знижувати політичну напругу між країнами. Про це говорили польські політики після того, як у 2017 році Україна запровадила мораторій на нові дозволи для польської сторони. Рішення стало відповіддю на знесення пам’ятника воякам УПА в селі Грушовичі та відмову відновлювати знищені українські місця пам’яті.
Попри відновлення робіт з 2019 року, дзеркальних умов для обох сторін досі немає.
За словами Домініки Сємінської, пошук останків польських військових у Львові та їхнє перепоховання є завершальними роботами польської сторони у 2026 році. Усе заплановане на цей рік виконано.
Українські дослідники тим часом чекають дозволу. Вони хочуть ідентифікувати українців — жертв збройного конфлікту — і повернути їх з небуття.