Три тижні тому президент США Дональд Трамп оголосив «дизельну угоду» з Росією. Вона не знизила ціни на пальне в Америці. Натомість Кремль отримав рекордні 2,76 мільярда доларів за тиждень від морського експорту нафти.
Москва мала поставити понад 300 тисяч тонн пального негайно. Ще 500 тисяч тонн — у листопаді. 1 мільйон тонн — одразу після цього. 3 мільйони тонн — найближчим часом. Трамп наголосив, що угода для американських фермерів, скотарів і далекобійників. «Завдяки цьому чудовому оголошенню про російські енергоресурси ціни на дизельне пальне для американців і, звісно, для всього світу знижуватимуться рекордними темпами і дуже швидко!» — заявив він.
Одночасно Трамп тиснув на Україну. Він вимагав припинити удари по російських НПЗ. Президент звинувачував Київ у зростанні світових цін на дизель. Україна підкорилася. Протягом трьох діб удари не завдавали. Президент Зеленський зауважив, що хлопці були обережнішими. Деякі джерела пишуть про неофіційну паузу в два тижні. 30 жовтня у Росії повідомили про атаку дронів на Новокуйбишевський НПЗ.
Чому ціни не впали, а виручка зросла
Економісти сумнівалися в ефекті угоди на ринок США. Обсяги невеликі. Перші танкери могли прибути лише наприкінці жовтня. Головною причиною зростання цін вони називали війну Трампа з Іраном навесні 2026 року та блокування Ормузької протоки. Графіки Управління енергетичної інформації США підтверджують: зниження цін після угоди не сталося.
За даними джерела, минулого тижня вартість морського експорту російської нафти сягнула 2,76 мільярда доларів. Це найвищий показник від початку повномасштабної війни. Виручка зросла приблизно на 430 мільйонів доларів. Ціни на Urals упали, але Росія компенсувала це збільшенням обсягів. За тиждень до 25 жовтня завантажили 37 танкерів — майже 27 мільйонів барелів. Тижнем раніше було 31 танкер і близько 22 мільйонів барелів. З термінала Приморськ вийшли 12 танкерів проти чотирьох раніше.
Економіст Андрій Маховський пояснив: російський дизель не мав стосунку до цін у США. Головна причина — ситуація в Перській затоці. «Російський дизель ніяк — просто ніяк — не міг допомогти це вирішити. По-перше, це мізерні обсяги: Росія навіть у найкращі часи експортувала дизелю менше, ніж експортують самі США», — сказав він. Якби Трамп хотів знизити ціни, логічніше було б обмежити експорт дизелю зі США.
Росія заробила не на дизелі, а на нафті. Нестабільність у світі підвищила ціни. Хусити розбомбили нафтопереробний завод. Ціни пішли вгору. Зросла зацікавленість у російській нафті. Угода і риторика Трампа допомогли опосередковано. Покупці думають: якщо США можуть купувати російський дизель, то й інші можуть менше боятися російської нафти. Головна причина — зростання світових цін через загострення в Перській затоці.
Росія поки лише відправляє танкери. Вона заявила про три танкери до США. Там десятки тисяч барелів. Це мізерний обсяг. Невідомо, чи вони дійдуть. Великі обсяги пізніше можуть принести прибуток. Але все залежить від ціни.
Пауза для НПЗ і політичний сигнал
Група американських законодавців з обох партій застерегла банки, портові адміністрації та підприємства паливної галузі. Вони попередили про можливі розслідування в Конгресі та судові позови через послаблення обмежень щодо російського пального.
15 жовтня Зеленський заявив в інтерв’ю, що Україна відновить удари по російських НПЗ і більше не дотримуватиметься паузи. Збройні сили на три доби припиняли удари для деескалації. Це підтримало пропозицію Трампа. «У ці дні наші хлопці намагалися бути, напевно, трішечки обережнішими. Але вони не мають наказу не відповідати», — сказав Зеленський 28 жовтня.
Останній удар по НПЗ був 16 жовтня. Відтоді Україна не била по цих об’єктах. Кіриський НПЗ і, можливо, Сизранський частково відновили роботу. Виробництво дизелю в Росії зросло на 50 тисяч тонн. Значна частина — 80 тисяч тонн на місяць — має йти до США за угодою. Україна зараз б’є по каучукових заводах. Це опосередкований удар по бензину через присадки для октанового числа.
Для російської нафтової галузі передих виявився важливим. Щодо можливого зняття санкцій з фонду Кирила Дмитрієва — це абсолютна політика. Уся історія з угодою і допуском російського дизелю на американський ринок не має економічного підґрунтя. Жодного логічного пояснення для США немає. Це політичний сигнал ринку.