Колишній прем’єр-міністр Автономної Республіки Крим Сергій Куніцин, депутат Верховної Ради першого скликання, 24 серпня 1991 року голосував за Акт проголошення незалежності України. Парламент визнав таких депутатів засновниками сучасної Української держави. Нині він служить у Збройних силах України, а його син Олексій — у спецпідрозділі «Альфа».
Куніцин двічі очолював уряд півострова, керував Красноперекопськом і Севастополем, був постійним представником президента в АР Крим. Після початку повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Києва.
У 1983 році після закінчення інституту в Сімферополі він потрапив до військ з підвищеним навантаженням. Після навчання в Ашгабаті служив на кордоні з Афганістаном. «Я не шкодую не тому, що пройшов через неї. Я шкодую про моїх друзів, які загинули. Я обіцяв жити за них — і я живу», — сказав він. На його думку, та війна відрізнялася від нинішньої: тоді солдати були за п’ять тисяч кілометрів без води, світла й нормальних умов.
«Пишаюся тим, що 35 років тому був депутатом першого скликання і голосував за незалежну Україну», — наголосив Куніцин.
Передача техніки, секретний план і події 2014 року
Куніцин був свідком розмови президента Леоніда Кучми з прем’єром Росії Віктором Черномирдіним. Україна заборгувала два мільярди доларів за нафту і газ. Кучма просив: «Не закривай засувку». Черномирдін відповів, що потрібне хоча б списане військове майно, яке Україні не потрібне. Домовилися про літаки, що стояли в Полтаві та в Криму. Вони не літали і не були прописані у військовій доктрині. Ракети до них уже не могли літати.
Бюджет України тоді становив ті самі два мільярди доларів. У 1999–2000 роках, коли Куніцин був прем’єром Криму, влітку на півострові зникло світло. Він звернувся до Юлії Тимошенко і пообіцяв віддавати всі надходження за газ та електроенергію. «Готовий на крові присягтися!» — сказав він тоді.
У 1991–1992 роках депутатам показали масштаби радянської техніки, що залишилася в Україні. У 2014 році за дорученням Петра Порошенка група чотири з половиною місяці перевіряла армію. Стан техніки і обмундирування шокував.
У 2010 році командувач Військово-морських сил Ігор Тенюх передав Куніцину секретний план на випадок, «якщо росіяни збожеволіють і у нас буде як у Грузії». У документі були розписані дії флоту, берегової оборони, міліції та СБУ для захисту Севастополя. Тоді направили доповідну про розгортання бригад морської піхоти в Севастополі та Донузлаві. Після приходу Віктора Януковича наказ Віктора Ющенка скасували.
На півострові тоді було 3,5 тисячі військових берегової оборони, п’ять тисяч внутрішніх військ і 8800 осіб українського флоту. Чорноморський флот РФ налічував 10 500 осіб. Загальна чисельність української армії сягала 140 тисяч.
Після перемоги Майдану депутати від Партії регіонів запропонували Куніцину очолити владу в Криму. Він звернувся до голови Верховної Ради: «У Криму заварюється каша, давайте я туди поїду — вони готові передати владу». Відповідь була ухильною. Посади вже розподілили. Згодом Олександр Турчинов сказав: «Давай, лети. Караул!». За словами Куніцина, якби він прибув одразу, частину подій можна було попередити.
У 2017 році, коли помирала мати, Сергій Аксьонов і Володимир Константинов не дозволили приїзд. Друзі передали, що після похорону планували відправити його «в підвал».
Нині через удари Сил оборони півострів понад місяць живе без стабільної електроенергії й переживає паливну кризу. «Вони там усі в шоці», — оцінив ситуацію Куніцин. Перспектива, на його думку, сумна.
Відокремлювати Крим від усієї війни неможливо. Деокупація «не просто можлива, вона необхідна. Це наша територія». Останні дії Сил спеціальних операцій, безпілотної авіації та штурмових підрозділів, за його словами, показують, що потрібні нестандартні рішення.