На Дрогобиччині запрацював соціальний проєкт «Пасіка відновлення». Його створив ветеран Олександр Федоров. Тут захисники знайомляться з апітерапією, працюють із психологинею та відпочивають серед Карпат. Уже близько 90 ветеранів, членів родин безвісти зниклих і військових, повернутих з полону, відвідали цей простір.
Деякі хлопці й дівчата перед тим, як зайти у вулик, були напружені, можливо, невеселі. А виходили з посмішкою. Дехто казав, що такого ще ніколи не відчував.
Від фронту до власної пасіки
Олександр Федоров — освітянин з Одещини. Він працював педагогом і директором школи. Незадовго до повномасштабної війни родина переїхала до Одеси, а після 24 лютого 2022 року — на Львівщину. Сім’я знайшла прихисток у Дрогобичі. На початку березня Олександр долучився до ЗСУ.
У складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони він виконував бойові завдання на Лиманському та Куп’янському напрямках, а також у Луганській області. У січні 2024 року під час російського артобстрілу на Харківщині отримав мінно-вибухову травму.
«Руку ампутували одразу, а за ногу ще тривала боротьба. Було дуже багато операцій. Я їздив у Німеччину на лікування, але інфекція у кістці розросталася. Щоб не втратити коліно, я повернувся в Україну для ампутації ноги. У мене було розуміння, що частини мене немає. Проте я не впадав у відчай, мав велике бажання якнайшвидше стати у стрій», — розповідає ветеран.
Протезування та реабілітацію Олександр проходив у центрі Superhumans на Львівщині. Уже через місяць він пересувався без милиць і брав участь у змаганнях з адаптивного рукопашного бою. Там само ветеран пройшов навчання із започаткування власної справи й згадав давнє захоплення бджільництвом.
«Ще на Одещині, на горищі в будинку моєї бабусі, я знайшов вулик, який був у хорошому стані. За тиждень я вже мав чотири вулики і почав цікавитися бджільництвом. На той момент у моїх планах було розвинути велику пасіку, проте через роботу її довелося поставити на паузу. А тут це була б своєрідна реабілітація для мене — працювати із бджолами».
Разом із дружиною він подався на грантову програму «Жити назустріч». Упродовж двох із половиною місяців подружжя навчалося в Київській школі економіки: робило розрахунки, складало бізнес-план і вчилося його захищати. У підсумку вони отримали грант у розмірі 500 тисяч гривень. Частину коштів спрямували на відкриття крамнички солодощів, а іншу — на придбання вуликів та платформ для бджіл.
Олександр також отримував підтримку від Mercy Corps, Червоного Хреста та Українського ветеранського фонду. Загалом ветеран залучив понад три мільйони гривень на розвиток власної справи.
Апітерапія серед Карпат
Навесні цього року Олександр разом із пасічником Василем Демківим розпочав соціальний проєкт. Василь має власну пасіку та будинок-вулик у селі Ластівка на Дрогобиччині. Для розвитку ініціативи чоловіки отримали грант у межах проєкту «Іскри громад» від ІСАР Єднання.
«Люди перебувають в епіцентрі випромінювання біополя бджіл і відновлюються за допомогою апітерапії. Це, наприклад, сон на вуликах, коли під тобою розташовані вулики. Доступу бджіл до людини немає, бо все герметично закрите сітками. І відбувається таке відновлення: є можливість відключитися від щоденних проблем і пройти таку медитацію», — пояснює Федоров.
У межах ретриту для учасників організовують трансфер, харчування та роботу з психологинею. Сам ветеран показує фото й відео про власний шлях відновлення та ділиться досвідом започаткування бізнесу.
«Я показую, що немає нічого неможливого і ці обмеження — лише в голові. Дружина проводить майстер-клас із виготовлення та оздоблення натуральних свічок із вощини, і група учасників їде додому з власною свічечкою, нашим медом і враженнями, бо навколо — природа Карпат, гори, свіже повітря, річка. Все зійшлося воєдино».
Мета проєкту — не лікувати захисників, а познайомити їх з апітерапією та показати можливості для ветеранів, зокрема для створення власної справи.
«Грантів та можливостей багато, потрібно постійно шукати, переглядати й аналізувати. Складного в цьому нічого немає. Це дає можливість працевлаштовувати людей, бути фінансово незалежним, розвивати економіку держави та й взагалі психологічно переключитися від війни й всього пережитого».