Су-75, відомий також як Checkmate або ЛТС (Легкий тактичний літак), — це російський проєкт однодвигунного малопомітного багатоцільового винищувача п’ятого покоління. Його презентували у 2021 році як доступнішу альтернативу важкому Су-57 і конкурента американському F-35. Станом на середину 2026 року машина залишається на етапі будівництва першого льотного прототипу і ще не піднімалася в повітря.
Розробники заявляють максимальну швидкість близько 1,8 Маха, дальність польоту майже 3000 км і бойове навантаження до 7400 кг при орієнтовній вартості 25–30 мільйонів доларів. Ці цифри поки що є розрахунковими. Нижче — детальний розбір конструкції, статусу програми, порівнянь і реальних викликів, з якими стикається проєкт.
Історія появи проєкту та маркетинговий дебют
Повнорозмірний макет Су-75 вперше показали 20 липня 2021 року на авіасалоні МАКС у присутності президента Росії. Літак позиціонували як експортно-орієнтовану машину, здатну конкурувати з F-35 і китайським FC-31 у сегменті легких і середніх винищувачів. Назву Checkmate («шах і мат») обрали навмисно, щоб підкреслити претензію на зміну правил гри на ринку.
Офіційне позначення всередині Росії — ЛТС. Число 75 пояснювали як «дзеркальне відображення» 57, підкреслюючи, що машина має доповнювати, а не замінювати важкий Су-57. Перший політ спочатку анонсували на 2023 рік, потім переносили на 2024, 2025 і нарешті на 2026-й. Установочна партія мала піти в 2026–2027 роках.
Маркетингова кампанія була активною: макет возили на Dubai Airshow, обіцяли можливість інтеграції західних компонентів під конкретного замовника і говорили про потенціал 300 машин за 15 років. Реальність виявилася складнішою через санкції, обмеження доступу до електроніки та переорієнтацію промисловості.
Конструкція та ключові технічні рішення
Су-75 — однодвигунний літак із V-подібним хвостовим оперенням, що нагадує деякі рішення американського YF-23. Повітрозабірник зроблений без відхилювачів (diverterless), що зменшує радіолокаційну помітність спереду. Основна зброя розміщується у внутрішніх відсіках — це класична ознака літаків п’ятого покоління.
Заявлена максимальна злітна маса — близько 26 тонн, нормальна — близько 18 тонн. Довжина фюзеляжу орієнтовно 17,5–17,7 м, розмах крила — 11,8 м. Двигун планували брати з лінійки АЛ-41Ф1 або перспективного «Виробу 30» (АЛ-51), що має забезпечити тягу на форсажі близько 16 тонн. Це дозволяє говорити про надзвуковий крейсерський режим без форсажу.
Внутрішній відсік розрахований на п’ять ракет класу «повітря–повітря» середньої дальності або комбінацію з бомбами. Зовнішні точки підвіски додають гнучкості, але збільшують помітність. Літак має можливість короткого зльоту і посадки, що розширює спектр аеродромів базування.
Заявлені льотно-технічні характеристики
Офіційні дані від виробника залишаються розрахунковими, оскільки льотних випробувань ще не було. Максимальна швидкість — 1,8–2,0 Маха на великій висоті. Практична дальність без підвісних баків — близько 2800–3000 км. Практична стеля — 16 500 м. Бойове навантаження — до 7400 кг. Перевантаження — до +8 g.
Радіус бойового застосування оцінюють у 1500 км. Заявлена можливість одночасного супроводу і ураження до шести цілей. Для експортної версії згадували РЛС із дальністю виявлення цілей з ЕПР 5 м² близько 160–200 км, що поступається сучасним західним системам.
За моїм досвідом аналізу подібних програм, заявлені цифри часто коригуються після перших льотних випробувань у бік реалістичніших значень, особливо щодо дальності і помітності.
Порівняння з основними конкурентами
Щоб зрозуміти місце Су-75, варто зіставити його з найближчими аналогами.
| Параметр | Су-75 (заявлені) | F-35A | Су-57 |
|---|---|---|---|
| Кількість двигунів | 1 | 1 | 2 |
| Макс. швидкість | Mach 1,8–2,0 | Mach 1,6 | Mach 2+ |
| Дальність, км | ~2900 | ~2200 | 3500+ |
| Бойове навантаження, кг | 7400 | ~8200 | ~7400 |
| Орієнтовна ціна, млн $ | 25–30 | 80–100+ | 50–60 |
| Статус на 2026 | Прототип у будівництві | Серійне виробництво | Обмежена серія |
Дані узагальнені з відкритих заяв виробників і аналітичних оглядів. Джерела: матеріали United Aircraft Corporation та відкриті звіти оборонних видань.
Поточний статус розробки станом на 2026 рік
У червні 2026 року генеральний директор Об’єднаної авіабудівної корпорації Вадим Бадеха підтвердив, що робота над Checkmate перейшла на етап будівництва прототипу. Це перше офіційне підтвердження, що проєкт вийшов за межі макетів і креслень. Складання ведеться на Комсомольському-на-Амурі авіазаводі, де також виробляють Су-35 і Су-57.
Головний льотчик-випробувач Сухого Сергій Богдан у листопаді 2025 року говорив, що літак уже на стапелі і перший політ очікується у 2026 році. На Dubai Airshow 2025 представники Ростеху також заявляли про наближення до наземних і стендових випробувань. Станом на серпень 2026 року публічних підтверджень про викочування чи руліжні випробування ще не було.
Програма зазнала кількох переносів через санкції, які ускладнили доступ до сучасної електроніки, верстатів і композитних матеріалів. Частина потенційних партнерів, зокрема ОАЕ, знизила активність.
Експортні перспективи та потенційні замовники
Основний акцент із самого початку робили на експорт. Ціна 25–30 мільйонів доларів виглядає привабливою порівняно з F-35. Потенційними клієнтами називали країни, які вже експлуатують російську техніку або шукають альтернативу західним системам — Індію, В’єтнам, країни Близького Сходу та Африки.
Однак відсутність льотних випробувань стримує інтерес. Індія, наприклад, демонструє обережність через попередній досвід із програмою FGFA на базі Су-57. Для багатьох потенційних покупців критично важливо побачити реальні результати випробувань, а не лише презентаційні макети.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли потенційний замовник відклав рішення саме через відсутність підтверджених льотних даних і невизначеність термінів серійного виробництва.
Виклики, затримки та реалістичні оцінки
- Санкції та компонентна база. Обмеження на високотехнологічне обладнання і мікроелектроніку сповільнюють роботи і підвищують вартість.
- Конкуренція за виробничі потужності. Завод у Комсомольську-на-Амурі завантажений виробництвом Су-35 і Су-57, що зменшує ресурси для нового проєкту.
- Відсутність підтверджених замовлень. Без твердих контрактів програма залежить від державного фінансування, яке може змінюватися.
- Технічні ризики однодвигунної схеми. Хоча вона дешевша, вимоги до надійності двигуна вищі, ніж у двомоторних машин.
Ці фактори пояснюють, чому від презентації макета до першого польоту минуло вже понад п’ять років.
Чек-лист для оцінки подібних проєктів
- Чи є підтверджені льотні випробування, а не лише макети?
- Який реальний статус двигуна і авіоніки?
- Чи є тверді контракти або лише заяви про інтерес?
- Наскільки залежний проєкт від імпортних компонентів?
- Які терміни серійного виробництва після першого польоту?
Питання, які найчастіше виникають
Чи літав уже Су-75?
Ні. Станом на серпень 2026 року льотного прототипу в повітрі ще не було. Підтверджено лише початок його будівництва.
Чим Су-75 відрізняється від Су-57?
Су-75 — однодвигунний і легший, орієнтований на нижчу вартість і експорт. Су-57 — двомоторний важкий винищувач із більшою дальністю і вже обмеженою серійною експлуатацією.
Чи реально досягнути заявленої ціни 25–30 млн доларів?
Це орієнтовна цифра виробника. Реальна серійна вартість залежатиме від обсягу замовлень, локалізації компонентів і інфляції витрат.
Які перспективи у російських ВКС?
Літак розглядають як доповнення до Су-57 і можливу заміну старіших МіГ-29. Однак пріоритет поки що віддають уже існуючим типам.
Су-75 залишається одним із найамбітніших російських авіаційних проєктів останнього десятиліття. Його доля залежатиме від того, наскільки швидко вдасться завершити прототип, провести випробування і знайти стабільне фінансування. Поки що це все ще машина, яка існує переважно на кресленнях і в презентаціях, а не в небі.