Євгеній Володимирович Мураєв — колишній народний депутат України, бізнесмен і медіавласник, якого в українському політичному просторі довгий час асоціювали з проросійськими силами. Народився 2 грудня 1976 року в місті Зміїв Харківської області. Сьогодні він перебуває за межами України, перебуває під санкціями, має підозри у державній зраді та виправданні російської агресії, а його політична партія «Наші» заборонена судом.
Його кар’єра пройшла шлях від керівника районної адміністрації на Харківщині до Верховної Ради, власного телеканалу і лідерства в опозиційних проєктах. Після початку повномасштабної війни 2022 року Мураєв залишив країну і продовжує публічну активність переважно через інтернет-платформи.
Ранні роки та освіта
Євген Мураєв виріс у родині службовців. Батько, Володимир Кузьмич, працював генеральним директором АТЗТ «Рапід». Мати, Ольга Олексіївна, була доценткою кафедри хімії в Харківському університеті міського господарства. Хлопець навчався у фізико-математичному ліцеї № 27 Харкова, де проявив здібності до точних наук.
У 1994 році вступив на економічний факультет Харківського державного університету (нині ХНУ імені В. Н. Каразіна) за спеціальністю «фінанси і кредит». Закінчив університет з відзнакою у 1999 році. Пізніше здобув другу вищу освіту в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, також з відзнакою (2014 рік).
Ще під час навчання Мураєв брав участь у міжнародних студентських заходах. У 1996 році представляв Україну на Європейському конгресі студентів у бельгійському Льєжі.
Бізнес і перші кроки в політиці
Після університету Євген Мураєв займався бізнесом. Працював директором ТОВ «Анклав» (гуртова торгівля нафтопродуктами), з 2001 по 2007 рік очолював ТОВ «МКМ-Харків», а у 2009–2010 роках був генеральним директором ТОВ «Східна фінансова група».
Політична кар’єра почалася у 2006 році. Тоді його обрали депутатом Харківської обласної ради від партії «Віче». Він очолив комісію з питань паливно-енергетичного комплексу, енергозбереження та ЖКГ. У 2010 році знову став депутатом облради, уже від Партії регіонів.
У квітні 2010 року указом Віктора Януковича Мураєва призначили головою Зміївської районної державної адміністрації. На цій посаді він працював до листопада 2012 року. За цей період район покращив позиції в обласних рейтингах соціально-економічного розвитку. Були введені в експлуатацію свердловини, очисні споруди, розпочато будівництво соціального житла. Водночас навколо діяльності адміністрації виникали скандали, зокрема щодо Національного природного парку «Гомільшанські ліси».
Депутатство у Верховній Раді
У 2012 році Євгена Мураєва обрали народним депутатом VII скликання від Партії регіонів по мажоритарному округу № 181. Після Революції гідності він продовжив роботу у VIII скликанні (2014–2019) вже від Опозиційного блоку. Був членом Комітету з питань податкової та митної політики.
У парламенті Мураєв часто критикував владу після 2014 року, виступав проти деяких ініціатив у сфері мови, історичної пам’яті та відносин з Росією. У 2016 році він став позафракційним. У 2017–2018 роках пропускав майже всі голосування. На виборах 2019 року очолював список Опозиційного блоку, але партія не подолала прохідний бар’єр.
У 2018 році Мураєв залишив партію «За життя» і створив власну політичну силу «Наші». Він планував балотуватися в президенти у 2019 році, але згодом зняв кандидатуру на користь Олександра Вілкула.
Медіаімперія та телеканал «НАШ»
Паралельно з політикою Євген Мураєв розвивав медіабізнес. З 2014 року він контролював харківський інтернет-канал «Робінзон ТВ», сайт MIGnews і телеканал NewsOne. Пізніше створив телеканал «НАШ», який позиціонувався як опозиційний і часто критикував українську владу з позицій, близьких до проросійських наративів.
Канал неодноразово ставав об’єктом скандалів. У 2017 році Мураєв назвав Революцію гідності «державним переворотом», що викликало хвилю обурення. У 2021 році в ефірі звучали суперечливі висловлювання щодо європейських міст. У лютому 2022 року, незадовго до повномасштабного вторгнення, проти каналу «НАШ» і самого Мураєва РНБО запровадила санкції. Канал було закрито.
Повномасштабна війна, втеча і кримінальні справи
Після 24 лютого 2022 року Євген Мураєв залишив Україну. У січні 2022 року британський уряд публічно заявив, що Росія нібито розглядала його як можливого кандидата на роль голови маріонеткового уряду в Україні. Мураєв ці звинувачення категорично заперечував.
У липні 2023 року СБУ повідомила йому про підозру у державній зраді. Слідство завершилося в березні 2024 року, справу передали до суду. Йому загрожує до 15 років ув’язнення з конфіскацією майна. У травні 2026 року СБУ оголосила нову підозру — уже за виправдання збройної агресії Росії проти України. Підставою стало одне з його інтерв’ю 2025 року.
Станом на середину 2026 року Мураєв перебуває в розшуку. Він дає інтерв’ю з-за кордону (зокрема, згадував перебування в Китаї), веде YouTube-канал і Telegram, де продовжує коментувати українські події.
Цікаві факти про Євгена Мураєва
- Закінчив два університети з відзнакою — економічний і юридичний.
- У 2010–2012 роках очолював Зміївську райдержадміністрацію і заявляв про значне покращення показників району.
- У парламенті VIII скликання пропускав понад 99 % голосувань у 2017–2018 роках.
- Створив партію «Наші» у 2018 році, яку суд заборонив у червні 2022-го.
- Має чотирьох дітей: двох синів від першого шлюбу та доньку й сина від другого.
Особисте життя
Перший шлюб Євгена Мураєва був з Валерією Дзюбою (донькою бізнесмена і ексдепутата Олега Таранова). У пари народилися двоє синів — Михайло (2007) та Ігор (2009). Шлюб розпався у 2017 році.
Друга дружина — Катерина Гордієнко (Мураєва), юристка й акторка. У 2020 році в них народилася донька, у 2021-му — син. Про сімейне життя після виїзду з України публічної інформації майже немає.
Політична спадщина і оцінка діяльності
Для частини аудиторії на сході та півдні України Мураєв залишався голосом «мирної» опозиції, який критикував владу за економічні проблеми і мовну політику. Для іншої частини суспільства він став символом політичної сили, що протягом років поширювала наративи, близькі до російських, і фактично працювала на розкол.
Після 2022 року його публічна діяльність остаточно перейшла в площину пропаганди з-за кордону. Українські правоохоронці розцінюють її як продовження роботи проти інтересів держави. Сам Мураєв називає переслідування політичними і заявляє, що повертатися не планує.
Історія Євгена Мураєва — один із характерних прикладів українського політикуму 2010-х років. Людина з економічною освітою і бізнес-досвідом увійшла у велику політику на хвилі Партії регіонів, створила власні медіа, спробувала побудувати окрему політичну силу і в підсумку опинилася поза межами легального політичного поля України. Його подальша доля залежатиме від рішень українських судів і того, чи з’явиться він коли-небудь на території країни.