Причиною крововтрати у собаки можуть бути поранення або захворювання. Травми, супроводжені втратою крові, тварини частіше за все отримують під час прогулянок, порізавшись про бите скло або консервну банку, або в результаті бійки зі спільниками. Також можливі ушкодження та укуси у полювальних собак. Іноді таке стається і при нещасних випадках, при падінні з висоти або в результаті ДТП.
Наслідки кровотечі залежать від багатьох факторів: величини і тяжкості ушкодження, фізіологічного стану собаки та обсягу втраченої крові. Кровотеча може бути зовнішньою та внутрішньою. У першому випадку кров витікає з ушкодженого судини через видиму рану, тоді як при внутрішньому крововиливі відбувається накопичення крові у порожнинах тіла: грудній або черевній.
Залежно від того, яка саме судина травмована, виокремлюють артеріальну, венозну та капілярну кровотечу. Пошкодження артерії найбільш небезпечне через високу швидкість крововтрати та неможливість утворення згортка на місці рани. Кров в такому випадку витікає потужним струменем, товчкообразно і має яскраво-але відтінок. При пошкодженні вени кров виходить рівномірним потоком, без пульсації, темно-вишневого кольору. Капілярна кровотеча частіше спостерігається при порізах подушечок на лапах, коли найдрібніші краплинки крові з поверхневих судин зливаються в одну струйку.
Артеріальна кровотеча є загрозливим для життя станом і вимагає негайної ветеринарної допомоги. Однак і венозна, якщо вчасно її не зупинити, може призвести до значної крововтрати та загибелі тварини. Капілярна ж кровотеча часто зупиняється мимовільноза рахунок стиснення судин і утворення згортка на місці рани.
Що слід зробити?
Кровотечі необхідно якомога швидше зупинити або хоча б уповільнити. Собаку слід зафіксувати і заспокоїти, не дозволяючи їй активно рухатися. Пити при кровотечі не можна. Місце ушкодження судини необхідно стиснути рукою або пальцями. На самій рані потрібно закріпити вбираючий шар з ватно-марлевого тампона, шматка бавовняної тканини або чистого рушника, після чого накласти щільний бінтовий пов’язку. При підозрі на наявність чужорідного тіла в рані (скла, кульки або осколків кісток при відкритому переломі) пов’язку накладають вище місця кровотечі. Великі судини стискають там же: на задніх кінцівках затискати артерію на внутрішній поверхні стегна, на передніх лапах – на ліктевому згині під пахвою. При ушкодженнях в області голови обережно притискають одну з яремних вен, розташованих по боках шиї (обов’язково тільки одну). Також слід знати, що не можна стискувати місце перелому.
При накладанні жгута вище місця кровотечі можна використовувати широку стрічку, ремінь або шарф. Тонка мотузка для цього не підійде, так як сприятиме додатковому ушкодженню тканин і загострить кровотечу. Після накладання жгута необхідно кожні 10-15 хвилин ослаблювати його напругу, стискаючи кровоточащу судину вручну. Інакше може статися некроз та ампутація нижньої частини кінцівки.
Після цього необхідно доставити собаку в ветеринарну клініку або викликати лікаря на дім. До огляду тварини лікарем необхідно уважно спостерігати за її загальним станом. Збіднення видимих слизових оболонок, прискорення серцевих скорочень та ослаблення пульсу на стегновій артерії є загрозливими симптомами. У такому випадку медична допомога повинна бути надана протягом години-півтори. При транспортуванні тварини в клініку краще тримати її лежачи на спині для забезпечення стоку крові від ушкодженої кінцівки.
До приїзду лікаря самостійно рану краще не обробляти, щоб не ускладнити кровотечу. У надзвичайних випадках, якщо сталося сильне забруднення, можна промити зону ушкодження перекисом водню або розчином фурациліну. Шерсть навколо рани слід обстригти, а потім накласти тугу давлючу пов’язку. При цьому не дозволяти собаці облизувати місце порізу та перев’язувальний матеріал.
Кровотечі з природних отворів (носа, рота, вух, кишечника або сечостатевих шляхів) зазвичай є вторинним симптомом і вказують на яку-небудь основну хворобу. У такому випадку обов’язково потрібно доставити собаку в ветеринарну клініку для діагностики та подальшого лікування. Внутрішні кровотечі вважаються найбільш небезпечними для життя тварини, оскільки дуже важко розпізнати їх в домашніх умовах. Крововиливи в грудну або черевну порожнину зовнішньо майже не проявляються. Спостерігається лише збіднення видимих слизових оболонок та прискорення дихання та серцевих скорочень. Може знижуватися температура тіла тварини. У таких випадках потрібна негайна ветеринарна допомога. Тільки кваліфіковане втручання лікаря може врятувати життя собаці при внутрішньому крововиливі.
Застосовувати без призначення лікаря кровоупинні та протишокові препарати в домашніх умовах не рекомендується з метою уникнення серйозних ускладнень. Навіть якщо у собаки були незначні ушкодження і кровотеча зупинилась самопроизвольно, не слід знехтувати подальшим оглядом ветеринара та професійними рекомендаціями. Нерідко трапляються випадки, коли незначна подряпина призводить до серйозного запалення. Потрібно дуже уважно ставитися до здоров’я улюбленої собаки, і тоді улюблений пес буде поруч ще довгі роки!
