Коти від давніх-давен вважалися істотами неординарними – хитрими, кунявими, пов’язаними з потойбічними силами. Коти часто ставали героями міфів, легенд та переказів.
Легенди слов’ян
У слов’ян видно тісний зв’язок цих тварин із домовими. Ті могли перетворюватись на кішок або розмовляти з ними. Також вважалося, що домові обожнюють молоко, яке коти їм охоче віддають, бо самі вони більше люблять мишей.
У поемі Пушкіна “Руслан і Людмила” фігурує “кіт учений”, він розповідає казки і співає пісні. У справжніх слов’янських легендах цей персонаж під іменем Кіт Баюн виглядав дещо інакше. Це було чудовисько, що сиділо на залізному стовпі і спокушало богатирів своїми оповідями. А коли ті, наслухавшись його розповідей, засинали, кіт їх поїдав. Однак Баюн міг бути приручений, і тоді він ставав другом і навіть цілителем – його казки мали лікувальний ефект.
В творах Павла Бажова збереглося багато уральських легенд, серед яких є розповіді про Земляну кицю. Вважалося, що вона мешкає під землею і час від часу виставляє на поверхню свої яскраво-рижі, схожі на вогонь вуха. Де ці вуха побачили, там, значить, заритий скарб. Вчені вважають, що легенда виникла під враженням від сернистих вогнищ, що виринають із гірських порожнин.
Легенди скандинавських народів
У ісландців з давніх-давен відомий Йольський кіт. Він живе у страшної відьми-людоїдки, яка викрадає дітей. Вважалося, що Йольський кіт поїдає кожного, хто під час Йоля (ісландських свят) не встиг здобути собі шерстяний одяг. Насправді цю легенду ісландці придумали спеціально для своїх дітей, щоб змусити їх допомагати у догляді за вівцями, шерсть яких була тоді основним джерелом доходу ісландців.
У Старшій Едді розповідається, що коти були священними тваринами Фрейї – однієї з головних скандинавських богинь. Два коти були запряжені в її небесний возок, на якому вона любила їздити. Коти були великими, пухнастими, мали на вухах щетинки і були схожі на рисів. Вважається, що від них походять норвезькі лісові коти – національний скарб цієї країни.
Кішки в країні пірамід
У Стародавньому Єгипті ці тварини були оточені релігійним шануванням. Їм був присвячений священний місто Бубастіс, в якому існувало багато кошачих статуй. А покровителькою котів вважалася богиня Бастет, у якої був складний і непередбачуваний характер. Бастет була покровителькою жінок, богинею плодючості, помічницею при пологах. Іншого божественного кота належав верховному богу Ра і допомагав йому боротися зі страшним змієм Апопом.
Така велика пошана перед котами в Єгипті не була випадковістю. Адже ці тварини позбавляли амбари від мишей і змій, запобігаючи загрозі голоду. У сухому Єгипті коти були справжнім порятунком. Відомо, що спершу приручили котів не в Єгипті, а в більш східних регіонах, проте Єгипет був першою країною, де ці тварини досягли такої великої популярності.
Єврейські легенди
У давні часи євреї нечасто мали справу з кошками, тому і легенд про них довго не існувало. Однак у сефардів (євреїв Іспанії та Португалії) існують оповідання про те, що в кошку перетворювалась Ліліт – перша дружина Адама. Це було чудовисько, яке нападало на немовлят і випивало їх кров.
