Зображення хвилюваної собаки, яка з дикими очима шукає своє цуценя скрізь і не може його знайти, точно запам’ятається вам надовго, особливо якщо ви спостерігаєте цей зворушливий кадр вперше. Обрати правильний момент і правильний спосіб відлучення цуценяти від матері досить проблематично. Незважаючи на те, що уникнути напруження і стресу майже неможливо, можна полегшити ситуацію, ретельно все обдумавши і розпланувавши. Найголовніше – зробити все дуже плавно для всіх учасників цього часом трагічного процесу. Для того, щоб остаточно зрозуміти, досягнувши якого віку цуценяти це краще всього здійснювати, треба копнути глибше і розібратися з розвитком сенсорного сприйняття і моторики собак. Далі буде перелічено все те, що вчені-біхевіористи відносять до найбільш важливих етапів розвитку цуценяти.
З народження до двох тижнів: неонатальний період (період новонародженості)
Цуценята народжуються з не до кінця розвиненим і зміцнілим мозком. Їх очі та вуха ще не функціонують, вони не можуть ходити, а єдині рухи, які вони можуть виконувати – це постійні повороти голови і повзання по підлозі. Протягом неонатального періоду самиця постійно облизує своїх цуценят, надаючи їм свій запах і стимулюючи їх до сечовиділення і дефекації, оскільки щенята ще не здатні робити це самостійно.
Конрад Лоренц у 1937 році розробив теорію імпринтингу, згідно з якою образ матері відбивається в свідомості маленьких гусей. Подібний процес уплічнення образу матері відбувається і у собак. Тренувальний центр для собак у шведському місті Соллефтео встановив, що деяка поведінка, наприклад, піщикання, не передбачається генетично, а є прямим наслідком імпринтингу. Навіть повороти голови новонародженим цуценятам відбуваються по траєкторії, оптимально підходящій для покращення процесу імпринтингу.
Таким чином, можна припустити, що все, через що проходять зовсім ще маленькі цуценята, суттєво впливає на їхній майбутній розвиток. Навіть найменша думка про відлучення цуценя від матері на цьому етапі дорослішання повинна бути ліквідована, оскільки це може призвести до фізичної та психологічної недорозвиненості цуценята, а навіть до його смерті.
З двох до чотирьох тижнів: перехідний період
Під час перехідного періоду сенсорні можливості цуценяти починають стрімко розвиватися. Воно отримує слух та зір, прорізуються зуби. Відтепер материнська опіка вже не охоплює для нього все, що є у світі. Зненацька цуценя починає виявляти інтерес до сусідських цуценят і загалом до оточуючого його. Воно почне переслідувати свій хвіст, бігати туди-сюди по домі та газону. І саме в цей період воно перестрибує із дитинства у дорослість, а перші гавкіт вже не заставлять себе чекати.
Вплив материнського упливу на цуценя все ще досить сильний, хоча процес її віддалення від дитинча вже розпочався. Вона може відійти в іншу кімнату, коли ви доглядаєте за цуценям, або навіть почати пережовувати їжу, таким чином прискорюючи процес відлучення. Незважаючи на те, що протягом багатьох років селекції людина намагалася усунути цей аспект поведінки дорослої собаки під час відлучення щенка від неї, поїдання блювотини часто є досить нормальною поведінкою для самки.
Але головне, що стається з цуценям у перехідний період, так це те, що воно починає вас помічати. Те, як ви будете взаємодіяти з цуценям в цей момент, визначить його ставлення до людей та середовища, що багате постійним спілкуванням з іншими людьми. Ваша правильна поведінка вплине на формування відповідної поведінки у собаки, а також безстрашності. Крім того, це впливає на розвиток мозку та інтелектуальних здібностей.
З чотирьох до восьми тижнів: період соціалізації
Зміни в розвитку та досвід щенят протягом цього періоду є настільки важливими, що біхевіористи-кінологи часто називають його «критичним періодом». Як зрозуміло з назви, це час, коли щенок починає взаємодіяти з іншими собаками та гратися з їхніми дітками. Але так само, як будь-яке малюк, щенок повинен бути навчений певним манерам з самого раннього віку, так і собаки намагаються вдихнути своїм щенятам базові соціальні норми.
Найголовніше, що щенок засвоює в період соціалізації – це вміння гратися. Ваша собака буде гратися протягом більшої частини свого життя, особливо в період соціалізації, коли вона тільки починає відкривати для себе цей дивовижний світ через гру. Гра має велике значення в житті щенка та несе в собі дуже багато необхідних функцій. Вона займає та стимулює щенка, навчає його вмінню бути вправним, розвідувати та проявляти рішучість у складних ситуаціях, а також дотриманню собачої ієрархії. Ще важливіше те, що через гру щенок справді вчиться спілкуванню з іншими особинами, так що відокремлення щенка від собачого соціуму може вплинути на формування в ньому самотньої та незрілої особистості на все життя.
Прийміть рішення, яке краще підходить вашому цуценяті
У випадку з тваринами складно розробити один універсальний підхід, який ідеально підійшов би всім породам та видам, оскільки кожне тварине абсолютно індивідуальне. Саме тому так важливо оцінити характер матері та щенків, перш ніж приймати таке вирішальне рішення. Однак можна дати однозначну відповідь на питання про можливість розлучення матері і щенка до восьми тижнів. Звичайно, ні.
У країнах, які мають достатньо малу популяцію бездомних собак та розвинену галузь догляду за собаками, таке рішення відокремити щенка від матері до того, як йому виповниться хоча б вісім тижнів, здасться людям диким та абсурдним. Але, на жаль, в деяких країнах, особливо з великою кількістю бездомних собак, їх розглядають як шкідників або навіть як продукт харчування. Тут немає спеціального законодавства, яке б захищало собак, і тому щенків продають у віці п’ять і менше тижнів. В такому віці щенків продавати в жодному разі не можна, незважаючи на те, якими класними і дорослими вони не здавалися.
Багато суперечок призвели до того, що вісім тижнів визначили як занадто ранній термін, а 12 тижнів – занадто пізній, так що золота середина знаходиться десь між цими цифрами. Гарним показником материнської готовності до розлуки зі щенком можна вважати її відступ від нього в моменти, коли він просить у неї їжу, або відрижку їжі. Годування щенка забирає дуже багато енергії у мами, так що це в її інтересах, а саме прискорити процес розлуки.
Також має значення кількість щенків. Досить логічно, що собака з декількома щенками прискорить процес розлуки, у той час як особині з одним щенком – сповільнить. Хоча реальний емоційний стан собаки досить важко встановити, деякі ознаки все ж можуть свідчити про нього. Наприклад, якщо собака спить, поклавши голову на щенків, це означає, що вона все ще не готова до розлуки з ними.
Темперамент щенків також визначає їх готовність до розлуки з кормилицею та отримання нового дому. Слабким та нерозвиненим щенкам завжди потрібно більше часу на соціалізацію та підготовку до нового життя. Таких щенків можна забирати від матері, коли пройде 12 тижнів після появи на світ. А от щенків, які почувають себе досить впевнено та міцно харчуються, можна продавати вже через дев’ять тижнів за умови, що вони вже достатньо віддалилися від матері.
Також не можна забувати про вакцинацію, особливо від павовірусу. Після щеплення шанс захворіти все ж залишається, але мінімальний, тому краще проконсультуйтесь з ветеринаром для прийняття правильного рішення. Правда полягає в тому, що не існує правильного і неправильного способу відлучення щенка від матері, немає такого віку, в який мамі буде легше перенести цю втрату, а щенку – страх перед новою атмосферою. Зміни важко переживаються собаками так само, як і людьми. Собаки чудово адаптуються, мають природню цікавість та здатність радіти тут і зараз, чого не скажеш про людей. Якщо ви все ретельно розплануєте, мати та дитя стійко перенесуть розлуку і зможуть щасливо жити далі.
