Харків заснували українські козаки-переселенці з Правобережної України у 1654 році. Вони прийшли на землі між річками Лопань і Харків, у тодішнє «Дике поле», рятуючись від польського тиску під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Офіційною датою заснування міста вважається саме 1654 рік — на підставі архівних документів, які вперше зафіксували появу поселення.
Це не було рішенням одного правителя чи воєводи. Група козаків, селян і ремісників з Наддніпрянщини оселилася на зручному місці біля злиття річок, збудувала укріплення і започаткувала слободу. Згодом поселення стало полковим центром Харківського слобідського козацького полку. Легенди згадують козака Харька як першого осадчого, а документи називають імена на кшталт отамана Івана Кривошлика чи Івана Каркача.
Місто виросло з козацької фортеці, а не з давнього княжого граду. Хоча на цій території люди жили ще з бронзової доби, сучасний Харків бере початок саме від середини XVII століття.
Офіційна дата і перші документи
Історик Дмитро Багалій наприкінці XIX — на початку XX століття на основі архівів визначив 1654 рік як рік заснування. Збереглася скарга бєлгородського духовенства до воєводи, у якій ідеться про те, що «черкаси» (так називали українських козаків) оселилися на церковних землях між Лопаню і Харковом і збудували місто. У 1654–1655 роках тут уже стояла фортеця.
У 1656 році з’являється царський указ про будівництво укріплень у Харкові. Це перша письмова згадка назви міста в офіційних московських документах. Переселенці отримали дозвіл селитися і служити, захищаючи південні рубежі від татарських набігів. Уже через кілька років населення сягало близько двох тисяч осіб.
Дата 1654 року стала загальноприйнятою. Раніше пропонували 1655 чи 1656, але документи чітко вказують на появу поселення саме в середині 1650-х.
Хто були перші жителі
Основну масу становили козаки і селяни з Правобережної України. Вони тікали від війни, польської шляхти і хаосу Хмельниччини. Серед них були ремісники, хлібороби, жінки й діти. Документи згадують прізвища на -енко, типові для українців Наддніпрянщини.
Очолював переселенців, за різними версіями, отаман Іван Кривошлик або Іван Каркач. Легендарний козак Харько став символом заснування. Його ім’я збереглося в народній пам’яті, і на його честь назвали і річку, і місто. У 2004 році, до 350-річчя Харкова, козаку Харьку встановили пам’ятник.
Перші харків’яни будували острог, орали землю, торгували і несли військову службу. Згодом слобода перетворилася на полкове місто, а навколо виникли інші козацькі поселення Слобожанщини.
Походження назви міста
Найбільш обґрунтована версія — назва походить від річки Харків. Вона згадується в «Книзі Великому Кресленню» ще 1627 року. Поселення, яке виникло на її берегах, природно отримало те саме ім’я.
Фольклорна версія пов’язує назву з козаком Харьком (скорочення від Харитон). Народні перекази розповідають, що саме він першим осів біля Білгородської криниці. Існує також гіпотеза про зв’язок із половецьким містом Шарукань, яке могло існувати на цих землях у XII–XIII століттях. Однак більшість істориків вважає річкову етимологію найпереконливішою.
Цікаві факти про заснування Харкова
На місці сучасного міста археологи знаходять сліди поселень бронзової доби, скіфів, сарматів і ранніх слов’ян. Городище Донець згадується в літописах XII століття.
Перші переселенці принесли з собою українську мову, звичаї і козацький устрій. Переписи 1655–1669 років фіксують переважно українські прізвища.
Харків швидко став центром Харківського слобідського козацького полку — одного з найбільших на Слобожанщині.
Легенда про козака Харька настільки вкорінилася, що його постать увічнено в скульптурі, хоча документальних доказів його існування немає.
Від слободи до полкового міста
Спочатку Харків був невеликим укріпленим поселенням. Козаки виконували сторожову службу, захищаючи землі від кримських татар. У мирний час займалися землеробством, ремеслами і торгівлею. Московська влада надавала пільги, щоб заохотити заселення «Дикого поля».
У 1660-х роках полк зміцнів, з’явилися нові слободи навколо. Фортецю неодноразово перебудовували. У XVIII столітті козацький устрій скасували, і Харків став губернським містом. Але козацьке коріння залишилося в характері міста — вільне, підприємливе, відкрите до нових людей.
Заснування університету в 1805 році Василем Каразіним остаточно перетворило Харків на освітній і культурний центр сходу України.
Чому питання засновника залишається дискусійним
Немає одного «батька-засновника» на кшталт легендарних князів. Харків виник як колективна справа козацьких переселенців. Легенди про Харька чи Каркача додають романтики, але документи говорять про групу людей, які шукали безпечне місце і нову землю.
Деякі дослідники наголошують на більш давніх шарах — слов’янському Донці чи навіть половецьких стоянках. Проте сучасне місто з його назвою, козацьким полком і безперервною історією починається саме з 1654 року.
Харків народився з волі українських козаків, які принесли сюди свою мову, звичаї і прагнення до свободи. Ця основа визначила характер міста на століття вперед — місто, яке вміє починати заново і зберігати свою ідентичність.