На тлі української операції «Вівальді» міністерство оборони Росії знову звітує про «захоплення» Святогірська. Аналітики з відкритих джерел оцінюють, що місто перебуває приблизно за 25 кілометрів від лінії фронту. Такі заяви лунають і щодо інших населених пунктів Донеччини та Харківщини.
1 вересня Володимир Путін заявив, що війська РФ узяли Святогірськ. Наступного дня там побував кореспондент Сергій Горбатенко. 19 вересня у зведенні російського відомства з заголовком про «нарощування темпів наступу» знову йшлося про «зачистку житлових кварталів від поодиноких військовослужбовців ЗСУ».
Операція «Вівальді», за даними українського командування та аналітиків, зірвала плани російських сил біля Лиману і зменшила загрозу блокування Слов’янська з півночі.
Заяви Кремля і відстань до фронту
3 липня 2026 року на нараді Путіну доповіли про взяття Костянтинівки. За оцінкою аналітика Клемана Молена, майже через три місяці російські сили контролюють близько половини міста. Бої тривають.
Військовий історик Сергій Розе каже: «Я переконаний, що він справді в це вірить. Раніше російська армія наступала і тому вони могли сказати, що ми «звільнили», як вони це називають, якийсь населений пункт і через якийсь час справді могли його захопити. Зараз у них іде дедалі повільніше, але йому, як і раніше, доповідають, бо Путіну це дуже важливо. Помітно, як він розквітає, коли розповідає про те, що чергове село на 10 осіб «звільнили»».
Військовий оглядач Денис Попович зазначає: «Ця брехня не береться зі стелі. Він сказав, що зайшов попередньо до Герасимова, отримав найбільш актуальну інформацію. Тобто цю інформацію йому дав Герасимов. Хто дав її Герасимову? Очевидно, офіцери, які [за рангом] нижче за нього. А звідки ці офіцери її отримали? Вони отримали з місць».
За його словами, командири на місцях часто не хотіли говорити правду. «Очевидно, російські командири на місцях не хотіли доповідати правду або давали викривлену інформацію, сподіваючись на те, що це становище вони зможуть виправити самостійно. Вони або боялися, або свідомо це робили».
Джерело проаналізувало заяви Путіна від 1 вересня. Глава РФ стверджував, що від околиць Слов’янська і Краматорська російські сили перебувають на відстані від 1,5 до 4 кілометрів. Аналітики вважають реальну відстань суттєво більшою. Подібна розбіжність стосується і Дружківки.
Путін також заявив, що російські війська оточили 13 українських батальйонів чисельністю близько 5 тисяч осіб біля села Піски-Радьківські. Населений пункт лежить за 16 кілометрів від лінії фронту.
Військовий оглядач Сергій Ауслендер оцінює масштаби розбіжностей так: «Зрозуміло, що на війні та на полюванні всі брешуть. Це нормальна річ. Але тут масштаби брехні настільки катастрофічні, що вони мали б кидатися в очі. І виникає питання щодо його адекватності. Чи він взагалі розуміє, що йому брешуть? Гаразд, Святогірськ. Він там не був, навіть не знає, де це розташовано. Але коли тобі п’ять разів поспіль доповідають, що Куп’янськ взято. П’ять! З цього вже, мабуть, можна зробити висновки».
Брехливі доповіді, нагороди і темпи наступу
Заступник командира з артилерії 20-ї бригади «Любарт» Дмитро Зварич розповідає: «Ми точно знаємо після спілкування з полоненими, в результаті роботи нашої радіоелектронної розвідки, що їхня середня офіцерська ланка на вище командування дуже часто доповідає неправду. Про те, що вони зайшли туди, закріпились, контролюють населений пункт. Тому що вони бояться, в них не граються: з посад знімають, переводять, садять в тюрми, когось навіть розстрілюють, садять на ями».
Щоб підкріпити такі звіти відео, командири надсилають групи з прапорами в пункти, які насправді не контролюють. «Вони приїхали, вивісили там свої ганчірки і там вмерли. Вони продовжують це робити», — каже Зварич.
Підрозділи також використовують штучний інтелект для фейкових фото і відео. Одна з відомих маніпуляцій — вмонтований солдат РФ у кадри зі Святогірська. Джерело за три літні місяці нарахувало у проросійських телеграм-каналах щонайменше 35 роликів, у яких імовірно застосовували ШІ.
Попович попереджає про системний ефект: «Ця культура брехливих доповідей здатна роз’їсти армію зсередини. Вона призводить до того, що будь-яка ситуація по всій вертикалі буде виходити викривленою, і військове керівництво не зможе ухвалювати адекватні рішення: перекидати резерви, ухвалювати рішення щодо відступів. Воно буде далі кидати війська на штурми, хоча ці штурми призводять лише до втрат».
Наприкінці минулого року Путін заявив про повне взяття Куп’янська. Російські сили тоді були в місті лише частково. Невдовзі президент України Володимир Зеленський зняв відео на в’їзді. Після українських контратак місто майже повністю під контролем ЗСУ.
«Хто дав брехливу доповідь про те, що Куп’янськ взятий? Генерал Кузовльов. Він отримав звання героя «Росії» за цю історію. Хтось позбавив його цього звання? Ні. Та за це, що він сказав, що захоплено Куп’янськ, а насправді цього не сталося, треба не те що позбавляти нагороди, треба позбавляти звання і посад. Нічого такого не відбувається, тому, очевидно, ця культура живе», — додає Попович.
На нараді 3 липня про Костянтинівку доповідав генерал-майор Антон Груніс, командир 4-ї мотострілецької бригади. 28 серпня міністр оборони РФ вручив йому зірку «героя Росії». Через два тижні Груніс загинув від удару українського БПЛА.
«Це справді шкодить іміджу Путіна. Зрозуміло, що якщо він буквально тиждень тому нагородив його, а через тиждень цього генерала вже немає, це показово», — каже Розе.
Молен порівняв офіційні звіти і реальний контроль. Москва заявляє про контроль на 5000 квадратних кілометрів більше, ніж визнає Україна, і на 3000 більше, ніж оцінюють проросійські блогери. За його підрахунками, цього року російська армія взяла 650 квадратних кілометрів. У 2025 році за той самий період — 3146. У 2024-му — 1907.
«Коли Путін отримує таку інформацію, він будує далі свою стратегію саме на цих даних. А в чому полягає ця стратегія? Російська армія виграє, російська армія перебуває в Святогірську, російська армія скоро захопить Слов’янськ та Краматорськ, значить, дуже скоро захопить Донецьку область. Російська армія перемагає. А якщо російська армія перемагає, навіщо йти на мирні переговори?» — пояснює Попович.
Розе вказує і на зовнішній ефект. «Наратив про те, що російська армія перемагає і наступає на всіх фронтах, активно поширюється. Росіяни вкладають дуже великі кошти. Та сама АдН, яка перемогла в Німеччині. Вони кажуть: Україна не має жодних шансів утримати фронт, рано чи пізно вона програє, тож чому б не програти зараз, щоб не програвати пізніше».
Ауслендер вважає війну центральним проєктом Путіна. «Ця війна перетворилася на головний проєкт його життя. На стиль управління державою. Система настільки налаштована під війну, що якщо її припинити швидко і раптово, то система, налаштована під бойові дії, під усю ось цю «смертономіку», може зазнати такого шоку, що його просто не переживе. І він, я думаю, це чудово розуміє».
Джерело писало, що на переговорах Путін заявив представникам США, ніби армія РФ візьме Донецьку область за кілька місяців. За оцінкою джерела, за нинішніх темпів це можливо не раніше 2032 року.