Восени 2022 року в Цюриху з’явився український ансамбль народного танцю «Голубка». Його створили як волонтерський проєкт для людей, які знайшли прихисток від війни. За ці роки колектив став місцем підтримки й спілкування. Сьогодні тут танцюють понад тридцять жінок і чоловіків. Вони виступають на фестивалях і національних святах і знайомлять швейцарську публіку з українськими традиціями.
«Ми танцюємо не лише тому, що любимо танцювати. Ми підтримуємо одне одного, зберігаємо українську культуру і показуємо, що Україна – це не тільки війна та біль, а ще й наша музика, традиції, краса, сила та життєлюбність», – розповідає учасниця Олена Крутоголова.
Повернення до танцю після вимушеного переїзду
До початку повномасштабної війни Олена Крутоголова працювала у сфері торгівлі вином і займалася організаційною та управлінською роботою. До Швейцарії вона переїхала в березні 2022 року. Нині працює у вагоні-ресторані швейцарських потягів. Народними танцями вона займалася майже двадцять років у Миколаєві: виступала на різних сценах і їздила з колективом за кордон. Після переїзду до Цюриха ансамбль дав їй можливість повернутися до того, що було важливою частиною життя.
«Ніби знову зануритися в магію танцю, яку я пам’ятала з дитинства. У той період розпачу, невідомості й тривоги «Голубка» стала для мене своєрідним рятівним колом. Це було місце, де можна було зустріти людей, які переживали те саме, відчути підтримку, повернути собі радість хоча б на декілька годин», – згадує Олена. Багаторічний досвід дозволив їй не лише вийти на сцену, а й допомагати художній керівниці з постановками та передавати досвід іншим учасницям. На репетиціях вона отримує енергію, радість і відчуття спільноти.
Тетяна Лідзар разом із трьома дітьми переїхала до Швейцарії з Борисполя Київської області в травні 2022 року. В Україні вона працювала психологинею, а нині є соціальною педагогинею та асистенткою у швейцарській школі, де допомагає дітям з особливими освітніми потребами. Участь в ансамблі стала частиною адаптації до життя в новій країні й можливістю розповідати про Україну.
«Голубка» для мене – це набагато більше, ніж просто танці. Це люди, спілкування, підтримка і відчуття приналежності. Коли ти приїжджаєш до іншої країни через війну, дуже важливо не втратити зв’язок зі своїм домом, мовою та культурою. Через український танець я зберігаю цей зв’язок і водночас маю можливість познайомити інших людей у Швейцарії з красою та різноманітністю української культури», – каже Тетяна Лідзар.
Від перших репетицій до парадів і національних свят
Ансамбль створила у Цюриху хореографиня Олена Хайдеманн – львів’янка, яка багато років живе за кордоном. Українським народним танцем вона захоплювалася з дитинства: танцювала в ансамблі, що відтворював танці Західної України, згодом була асистенткою хореографа. Після початку повномасштабної війни вона вирішила використати досвід, щоб підтримати людей, які приїхали з України.
«Я довіряю танцю. Він допомагає людині відчути себе частиною світу. У 2022 році я вирішила створити український хореографічний ансамбль «Голубка», щоб поділитися своїм досвідом із людьми, які приїхали до Швейцарії з України у пошуках захисту від війни», – пояснює Олена Хайдеманн.
У перший рік волонтерський проєкт підтримувала швейцарська гуманітарна асоціація NGO Bonum. Згодом учасники заснували власну асоціацію «Голубка». Заняття для біженців безкоштовні. Їх проводять у танцювальній школі Daniela Quispe Tanzschule, яка безоплатно надає приміщення. Група, що починалася із зустрічей і репетицій, перетворилася на спільноту. Навколо танцю сформувалося середовище взаємної підтримки: учасники діляться побутовими труднощами, говорять про дітей, роботу, родинні проблеми та невизначеність майбутнього.
Перший виступ відбувся у квітні 2023 року. Тоді колектив показав «Ліричний танець». Згодом у репертуарі з’явилися «Плескач», «Буковинський», «Дев’ятка» та «Запорозький». Зараз ансамбль готує «Дібровчанку». Учасники виконують не лише сценічні, а й інтерактивні народні танці – «Коломийку», «Решето», «Карапет», «Гречаники», «Шир». Під час «Гусачка» танцюристи беруться то за лікті, то за вуха, то за коліна, пустують і сміються разом із публікою. У репертуарі є й швейцарські танці – «Баарер полька» та «Алевандер».
З костюмами допомагає подруга засновниці. Нині «Голубка» має декілька комплектів українського сценічного вбрання, різні вишиванки, танцювальні спідниці, плахти, пояси, гуцульські стрічки та вінки. Взуття учасники замовляють самостійно – жіночі червоні чобітки й туфлі та чоловічі чорні чоботи.
Кількість виступів зростала щороку: у 2023 році ансамбль взяв участь у 12 концертах, у 2024-му – у 15, торік – у 18, а за перші шість місяців цього року – у десяти концертах у різних містах Швейцарії. Влітку 2024 року колектив став учасником фольклорного параду в Цюриху, який зібрав понад п’ятдесят делегацій і десятки тисяч глядачів. Українці пройшли танцювальною ходою під «Гей, соколи!», «Марусю» та «Запорозький марш». Люди вздовж маршруту вітали їх словами «Слава Україні!» та «Героям слава!».
Першого серпня цього року учасники долучилися до заходу з нагоди Національного свята Швейцарії на історичному лузі Рютлі в кантоні Урі. Українці вийшли на свято у традиційних костюмах поруч із представниками інших культур. Президент Швейцарії Гі Пармелен фотографувався з учасниками у національному вбранні, серед яких були й представники «Голубки». У вересні ансамбль презентуватиме спільний проєкт із йодль-хором із сусідньої комуни Устер. Швейцарці співатимуть, українці танцюватимуть, а після виступу глядачів запросять на майстер-класи зі швейцарського співу та українського танцю.