Як зробити укол кішці

Коли ветеринарний лікар призначає домашнім улюбленцям курс ін’єкцій, не всі власники можуть забезпечити можливість привезти тварину до клініки. Крім того, не у всіх господарів є сусід або знайомий (родич), що володіє досвідом ставлення ін’єкцій. Також бувають ситуації, коли вихованець потребує негайного введення препарату, але немає можливості звернутися до когось (наприклад, на дачі або під час поїздки). Отже, кожен власник повинен мати уявлення, як правильно ставити ін’єкцію своєму коту.

У які місця можна ставити укол

Як для людей, так і для тварин, ін’єкції можуть бути введені під шкіру, у вену, м’яз, суглоб або внутрішньочеревний простір. Внутрішньовенні, внутрішньосуглобові та внутрішньочеревні уколи повинні бути проведені лише фахівцем (за виняткових обставин можна побачити, як це робиться в клінічних умовах, дізнатися про особливості техніки і спробувати самостійно під контролем лікаря). Але будь-який власник може навчитися техніці введення ліків внутрішньом’язово і підшкірно.

Уколи для кішок слід робити лише в ділянках, де анатомічні особливості дозволяють досягти найкращого лікувального ефекту. Для внутрішньом’язових ін’єкцій це задня частина плеча і стегна, а для підшкірних – складка між лопатками на холці і складка між тулубом і передньою частиною стегна. Вибір способу і місця введення ліків залежить від обраного препарату.

Як правильно підібрати шприц

Шприц також вибирають залежно від медичного препарату – його об’єму та місця введення. Для ін’єкцій у м’яз підходять інструменти об’ємом 1-10 мл. Якщо кількість ліків є значною, для плавного введення рекомендується використовувати шприц з поршнем, що має спеціальний ущільнювач. У разі невеликого об’єму розчину для ін’єкцій (до 1 мл) можна використовувати інсуліновий шприц зі зручною градацією.

Бажано, щоб голка, якою вводять препарат внутрішньом’язово, не була дуже довгою. М’язи стегна і плеча у кішки (особливо у кошенят) мають невеликі розміри, що підвищує ризик пошкодження сідничного нерва або кістки. Тут інсуліновий шприц з тонкою і короткою голкою буде корисним. Укол у м’язову тканину болючіший, ніж під шкіру, але тонка гостра голка знизить більові відчуття.

Підшкірні ін’єкції кішок легше переносяться, оскільки в холці знаходиться менше нервових рецепторів. Голки можуть бути довшими та товстішими, а шприци – різного об’єму, залежно від необхідності. Зазвичай кількість ліків, які вводяться підшкірно, більша, ніж у м’яз.

При виборі інструменту для проведення ін’єкцій кішці, слід враховувати консистенцію препарату. Масляні розчини відрізняються в’язкістю та їхня консистенція вимагає більшого діаметра голок.

Підготовка до ін’єкції

Перед тим, як зробити ін’єкцію коту, необхідно підготувати все необхідне.

• Визначити місце, де буде проводитися процедура. Воно повинно бути рівним, не слизьким, найкраще на рівні звичайного столу.
• Перед тим, як взяти ліки, потрібно переконатися, що препарат не прострочений. Корисно перечитати інструкцію до ліків і також звернутися до ветеринара щодо часу та дозування.
• Холодний препарат потрібно підігріти до температури тіла (достатньо тримати його в стисненій руці протягом деякого часу).
• Щоб взяти ліки з ампули, потрібно зламати її верхню вузьку частину, попередньо обгорнувши її шматочком вати.
• Порошкову форму препарату треба розбавити фізіологічним розчином, новокаїном або спеціальним розчином, який йде в комплекті (докладніше про дозування слід уточнити у ветеринарного лікаря). Спочатку в шприці набирають розчин, потім впорскують його в пляшечку з порошком, розчиняють ліки легкими круговими рухами (не струшуючи), знову набирають у шприц. Після цього бажано змінити голку.
• Коли ліки набрані, слід позбутися бульбашок повітря – підняти шприц голкою догори, не сильно стукнути по циліндру, домагаючись того, щоб бульбашки зібралися під отвором виходу ліків, трохи натиснути на поршень, поки не вийде повітря і не з’являться краплі препарату.

Зайві ватки, ампули та інші предмети слід утилізувати, а готовий шприц можна на короткий час покласти на чисту поверхню (тарілку, контейнер), закривши голку ковпачком.

Швидкість введення ліків

Швидкість, з якою слід вводити укол кішці, залежить від місця введення медичного препарату. Під час внутрішньом’язової ін’єкції велику кількість розчину вводять довше: якщо об’єм становить приблизно половину кубика, достатньо секунди, а для одного мілілітра вже знадобиться 2-3 секунди. Якщо укол кішці виконується під шкіру, швидкість не має особливого значення.

Як зробити укол у стегно

Внутрішньом’язовий укол кішці робиться в товщу стегнового або плечового м’яза. Перед виконанням ін’єкції необхідно протерти м’яз, визначити місце введення, переконатися, що тварина спокійна, а м’язова тканина розслаблена. Для розслаблення можна попередньо помасажувати кінцівку.

Кут введення голки в стегно повинен бути приблизно 90˚, глибина проникнення – не більше сантиметра. Необхідно стежити, щоб голка не повністю проникла в м’яз – між поверхнею тіла і пластиком має бути проміжок.

Як тільки голка опинилася в м’язовій тканині, потрібно спокійно натиснути на поршень і повільно вводити ліки. Рухати, обертати або заглиблювати шприц під час постановки уколу не дозволяється. Його витягують у зворотному напрямку швидким рухом.

Як зробити підшкірний укол

Зробити укол кішці під шкіру простіше, ніж у стегно. По-перше, холка вважається менш чутливою до механічних впливів (не дарма кішки тягають дитинчат саме за холку), тому це місце ідеально підходить для введення болючих розчинів. По-друге, підшкірно можна вводити набагато більші обсяги лікарських розчинів (до 70-90 мл), ніж у стегнову частину. По-третє, відсутній ризик потрапляння голки в кістку, суглоб або нерв, як це буває при внутрішньом’язовому введенні. Єдиний момент, якому потрібно приділити особливу увагу, – шкіра тут товща, ніж у стегновій частині, тому, щоб її проткнути, потрібно докласти зусилля.

Техніка введення ін’єкції під шкіру така:

1. однією рукою в ділянці холки шкіру потрібно зібрати в складку;
2. іншою рукою під відтягнуту догори шкіру ближче до тулуба з деяким зусиллям ввести голку під кутом 45˚ щодо поверхні тіла;
3. ввести лікарський препарат;
4. витягти шприц;
5. відпустити шкіру.

Бажано, щоб хтось зі сторони під час проведення процедури трохи притиснув донизу голову і задню частину хребта вихованця.

За відсутності досвіду підшкірного введення ліків кішці є ризик проткнути шкіру наскрізь. Така ймовірність обумовлена саме товщиною шкіри та її опором під час проколювання голкою. Тому в процесі ін’єкції потрібно звернути увагу на протилежну сторону складки – якщо на ній з’явилися крапельки, голку треба трохи потягнути на себе, а потім продовжити процедуру.

Які ускладнення можуть бути

Введення медичних розчинів, будь-де травма, може пошкодити навколишні тканини. Ускладнення можуть виникати як у невмілих, так і у досвідчених фахівців. Найпоширеніші негативні наслідки від уколів включають:

• Гематоми – виникають через пошкодження кровоносної судини голкою та проникнення крові в сусідні тканини. Їх не потрібно спеціально лікувати, оскільки вони самостійно зникають.
• Витікання крові після видалення голки – так само, як і у попередньому випадку, свідчить про пошкодження кровоносної судини. Для зупинки кровотечі достатньо прикласти холод до ранки.
• Виникнення густих утворень, ущільнень та опухлостей на місці ін’єкції – це може бути результатом кількох причин, включаючи швидке введення ліків, інфекцію в ранку та індивідуальну реакцію тканин. Якщо утворення не зникає протягом тривалого часу і стан тварини погіршується, слід звернутися до ветеринара.
• Кульгавість – може бути наслідком уколу, пошкодження м’яких тканин або потрапляння голки в сідничний нерв. Якщо кульгавість триває понад 2-3 дні і лапа залишається нерухомою, слід звернутися до ветеринара.
• Зміни в поведінці – нормальна реакція тварини, яка зазвичай самостійно проходить з часом. Кішка може відчувати паніку, уникати дотику або здригатися.
• Підвищення температури тіла – часто відбувається як реакція на введений розчин, прояв алергії або внаслідок недотримання стерильності під час процедури, що може призвести до інфекції рани.

Додаткові симптоми, на які слід звернути увагу і звернутися до лікаря: наявність гнію з місця проколу шкіри, болючі утворення, відмова від їжі, втрата активності, апатія протягом більше 3 днів після уколу.

Корисні рекомендації

Щоб самостійно зробити укол кішці й уникнути ускладнень, потрібно дотримуватися таких рекомендацій:

• для ін’єкцій потрібно використовувати лише стерильний шприц, який після процедури потрібно викинути;
• необхідно уникати контакту з голкою руками, в іншому випадку її потрібно замінити;
• перед початком процедури рекомендується фіксувати тварину, залишаючи доступним тільки місце для введення шприцу (можна використовувати шлейку, плед, простирадло або інші предмети) або запросити когось, щоб тримав кішку;
• введення ін’єкцій зазвичай проводять на непошкодженій ділянці шкіри, тому якщо у тварини є будь-які шкірні захворювання, слід попередньо проконсультуватися з ветеринаром;
• не потрібно обробляти місце введення шприцу дезінфікуючими засобами, але господар повинен перед процедурою мити руки з милом та застосовувати антисептик;
• якщо лікар призначив ін’єкції щодня або декілька разів на день, найкраще вводити уколи в лапу по черзі – то є праву і ліву або передню і задню, щоб уникнути сильної травматизації тканин кішки та дати їм можливість загоєння;
• не допускайте потрапляння ліків на масляній основі в кровотік; впевніться, що голка не проникла в кровоносну судину, трохи відтягнувши поршень до себе після введення шприцу – відсутність крові у розчині свідчить про те, що судини не були пошкоджені, і можна продовжувати процедуру;
• не вводьте одночасно в одному шприці більше одного лікарського препарату, якщо фахівець не дозволив.

Для підтримки вашого вусатого улюбленця під час процедури, а також до і після неї, необхідно лагідно спілкуватися з ним, гладити його та заспокоювати. Після завершення процедури слід нагодувати кішку чимось смачним.

Кожен власник може самостійно зробити укол кішці, головне – мати бажання. Незалежно від того, чи будуть потрібні ці навички, їх освоєння не буде зайвим.